Станція «Вокзальна»
Перший тиждень свого існування Київський метрополітен функціонував в режимі такої собі галереї, адже спочатку скористатися підземкою можна було лише у якості учасника екскурсії. Трудові та учнівські колективи могли безкоштовно проїхатися потягами метро та як слід роздивитися оздоблення станції.
Читайте також: Легендарні київські мости святкують День народження: Русанівський, Міст Метро та Міст Патона
Але сьогодні метро — не місце для екскурсій, у ньому треба поспішати, тому багато чого в оздоблені станцій кияни та гості міста просто не помічають. Особливо це стосується станції з найбільшим пасажиропотоком — «Вокзальної».
У 1958 році розглядався проєкт Р. Погребного достоту схожий на станцію метро «Фрунзенська» в Москві, але зрештою «Вокзальна» набула власного аутентичного вигляду.
Читайте також: Емілія та Олена Прахови: жінки, що надихали до божевілля або на кого моляться кияни?
Пілони оздобили металевими медальйонами, що відображають різні періоди в історії України. Щоправда, сьогодні деякі з них уже не можна побачити в їх першочерговому вигляді. Так, у 90-х роках затерли напис на медальйоні «За владу Рад». А у 2018 році у ході декомунізації одразу декілька зображень були видозмінені: з прапору на медальйоні “Возз’єднання українських земель” зникло зображення вождя; серп та молот зникли з медальйону «В сім’ї вольній, новій». Немає більше на станції і гербу Радянського Союзу, який першочергово розмістили напроти ескалаторів, його демонтували ще в 90-х.
Читайте також: Київська опера: легенди, міфи та криваві драми
Вестибюль станції практично добудували до приміського вокзалу. Розуміючи, що для великої кількості людей Київ починатиметься саме з «Вокзальної», архітектори пропонували звести напроти вестибюлю монумент українки, яка з хлібом та сіллю зустрічає гостей, але план так і не реалізували.
Читайте також: У тіні Хрещатика: вулиця Архітектора Городецького або Париж посеред Києва
Станція «Університет»
У 1958 році конкурсна комісія розглядала два основних варіанта оздоблення станції, яку спочатку планували назвати «Університетською». Згідно першого проєкту, який мав назву «Червона книга», головний акцент планувалося зробити саме на університеті, а в оздоблені мав вгадуватися стиль червоного корпусу. Другий проєкт мав назву «Троянда» і спирався на використання рослинних орнаментів. Саме його й взяли в роботу, хоча початковий задум авторів дещо змінили.
В убранстві станції домінують українські орнаменти, їх, зокрема, можна розгледіти на вентиляційних решітках. Цікаво, що несподіваної корективи в оздоблення вніс закарпатський мармур. Багатий на скам’янілі рештки древніх організмів, він зберіг декілька майже неушкоджених фрагментів, які добре можна розгледіти і які теж стали невід’ємною частиною орнаменту станції.
Читайте також: Гендерна нерівність або як киянки колись дорогоцінну освіту здобували
На пілонах станції «Університет» досить логічно вирішили розмістити бюсти видатних діячів культури та науки: поета Т. Шевченко, патофізіолога О. Богомольця, письменника М. Горького, вченого М. Ломоносова, поета О. Пушкіна, хіміка Д. Менделєєва, письменника І. Франко та філософа Г. Сковороди. А вінчав композицію Володимир Ленін, його скульптура знаходилася в центрі прямо навпроти ескалаторів. Однак побачити її сьогодні неможливо, адже вождя народів демонтували ще у 1992 році.
Читайте також: Топ-10 фактів про пам’ятник Володимиру Великому
Окремих слів вартує будівництво вестибюлю станції. Задля його зведення зруйнували пів гектара Ботанічного саду та знесли арку з колонами. А вхід у сад приєднали до вестибюлю за рахунок арки з колонами.
Читайте також: Валентина Саніна-Шлее — киянка, що підкорила Нью-Йорк, полонила серця голлівудських дів та конкурувала з Гретою Гарбо
Станція «Хрещатик»
Чи не найбільших змін набув зовнішній вигляд станції «Хрещатик», майже всі вони пов’язані з розбудовою. Напроти ескалатору розташовувався герб УРСР, який демонтували задля того, щоб подовжити станцію на 40 метрів і добудувати другий вихід на вулицю Інститутська (1965 рік). А у 1970 році відкрили і третій вихід на вулицю Архітектора Городецького.
Читайте також: «Люди втрачали розум, намагалися покінчити з собою. Київ потонув у трупному смороді». Спогади очевидців про Бабин Яр
Оздоблення головної станції столиці можна назвати стриманим, найбільшої уваги викликає українська майоліка. Вона складається з 11 типових плиток на червоному та сріблястому тлі.
Читайте також: Не вічна пам’ять: вожді, яким більше немає місця в Києві
Існує припущення, що у 1952 році були плани побудувати станцію «Хрещатик» більш вражаючою і навіть зробити склепіння станції частково скляним. За скляною стелею повинні були бути розміщені лампи, що наповнювали б станцію світлом.
Читайте також: Героїня України Тетяна Маркус: зваблива, небезпечна й незламна
Станція «Арсенальна»
З будівництвом цієї станції було пов’язано багато складнощів, адже їй судилося стати найглибшою станцією метро в світі — 105,5 метри. Відомо, що купол проміжного вестибюлю зводили на поверхні, а потім поступово опускали його під землю.
Читайте також: Кривавий вересень 41-го або 778 днів окупації Києва: в яких умовах виживали кияни?
Саме глибина станції і зумовила її внутрішнє облаштування. Задля того, щоб вестибюль витримав навантаження його спроектували за англійським типом, зробивши головну залу дуже короткою, а пілони замінили на проходи-портали.
Читайте також: Загадкова смерть Петра Столипіна у Києві: аналіз версій
«Арсенальна» не вирізняється особливим оздобленням, окрім мармуру та бронзових світильників, можна було б відзначити масштабний барельєф, що зображав повстання на заводі «Арсенал». Однак сьогодні його побачити на станції немає змоги, адже він був демонтований у 90-х роках після проголошення Незалежності України.
Читайте також: 126 років із дня народження генія. Олександр Довженко називав Київ “убогим” і водночас мріяв про нього
Станція «Дніпро»
Сьогодні не вельми людна, на початку свого існування станція «Дніпро» була досить значною, адже нею закінчувався перший маршрут київського метрополітену. Тут знаходилося депо та поворотне коло, яке давало змогу пускати потяги в зворотному напрямку.
Цікаво, що «Дніпро» стало першою станцією в Києві, побудованою за зовсім іншим типом метробудування. Її відмінність полягала не тільки в тому, що станція стала наземною, а й в береговому типі платформ, коли в центрі розміщуються колії. Інші чотири станції були острівного типу, коли платформа розміщується в центрі, а з двох боків її оточують колії.
Читайте також: Київські легенди: безутішна вдова, утоплена та коти на службі зла
Що ж до убранства станції, то, окрім незрівнянних київських краєвидів, варто відзначити дві скульптури: «Мир» та «Тру» та дах над станцією, який начебто планували побудувати, але не судилося.