Тетяна Йосипівна Маркус народилася 21 вересня 1921 року у багатодітній єврейській сім’ї в місті Ромни. Згодом родина переїжджає до Києва, де Тетяна закінчує школу і влаштовується на роботу. У 1941 році брати Тетяни йдуть на фронт, а інші члени сім’ї спішно евакуйовуються з Києва. Однак Йосип Маркус повертається до столиці задля того, щоб вмовити доньку покинути місто. Своєї мети він не досягає і залишається в Києві. Тепер вдвох вони будуть працювати у підпільній організації В. Кудряшова.
Читайте також: 126 років із дня народження генія. Олександр Довженко називав Київ “убогим” і водночас мріяв про нього
Чому молода дівчина вирішила ризикувати життям, ослухалася тата і залишилася в окупованому місті? На це питання є досить романтична відповідь: Тетяна Маркус була шалено закохана у підпільника Георгія (Жоржа) Левицького. На більшості операцій саме Левицький прикривав Тетяну і доводив справу до кінця. Але зовні Маркус поводилася так, ніби вона закохана то в одного, то в іншого офіцера гітлерівської армії. За це кияни осуджували її позаочі, а особливо сміливі хлопчаки навіть жбурляли в неї каміння. Ні вороги, ні свої і подумати не могли про те, чим насправді займається двадцятирічна красуня.
Читайте також: Загадкова смерть Петра Столипіна у Києві: аналіз версій
Квіти для окупантів
Можна припустити, що з осудом кияни спостерігали за Тетяною Маркус і під час її першої акції, адже вона була публічною. Молода дівчина стояла на балконі і радо вітала колону окупантів, в її руках майоріли айстри. Саме цей букет вона і жбурнула в колону, в ньому виявилася граната. Потім в бік німецьких солдат полетіли пляшки з запальною сумішшю, які жбурнули інші члени підпілля. Загалом тоді загинуло 20 німецьких солдат, а підпільникам вдалося загубитися у натовпі.
Читайте також: Київські легенди: безутішна вдова, утоплена та коти на службі зла
Легенда про княжну
Тетяна Маркус була дуже вродливою дівчиною. з такою зовнішністю вона аж ніяк не могла залишитися непоміченою. Тому підпільники розробили для неї легенду і підробили документи. Так єврейка Маркус стала грузинкою Маркусидзе. Лояльність її до окупантів пояснювалася тим, що дівчина була зі шляхетного княжого роду, а її батька розстріляли більшовики.
Тепер Тетяна могла не боятися бути поміченою, більше того — прагнула уваги. Її влаштували на роботу в офіцерську столову, де, за деякими свідченнями, вона систематично підсипала отруту в їжу. Хоча її головне завдання полягало у спокушанні офіцерів.
Вони охоче фліртували з красунею та запрошували її на побачення. Існують навіть свідчення того, що німецький офіцер СД Пауль хотів забрати красуню після війни з собою до Німеччини. Але «клієнтів» Тетяни чекала зовсім не райдужна перспектива: когось вона власноруч труїла, а когось заманювала на квартири, де вже чатували підпільники.
Читайте також: Чому кияни почали святкувати День прапору раніше за всіх?
«Тільки для німців»
Маркус мала неабияку витримку: з’являлася у компанії офіцерів на заходах з поміткою «тільки для німців». А коли у натовпі хтось впізнавав в ній єврейку, могла дати ляпаса і з викликом сказати: «Я дочка грузинського князя».
Якось у компанії бригаденфюрера вона дивилася оперу «Аїда». Поміж тим, цього високопосадовця відправили у відрядження до Києва саме з тим, щоб він знайшов та знищів підпільну організацію, в якій Тетяна і працювала.
Емісара з Берліну знайшли застреленим у його квартирі після того, як його декілька вечорів поспіль відвідувала таємнича незнайомка.
Читайте також: На святому місці: що сьогодні там, де були храми?
«Смерть німецьким окупантам!»
Тільки нервовим зривом можна пояснити необачний вчинок досвідченої підпільниці під час чергової операції. Напередодні Маркус втратила двох рідних їй людей: батька та коханого Левицького.
Тож, після того, як Тетяна власноруч застрелила чергового німецького офіцера, вона залишила записку в кармані вбитого: «Всіх вас, фашистів, чекає така ж доля». За іншою версією записка: «Смерть німецьким окупантам» — лежала на столі поруч з убитим. Але достеменно відомо, що це було не анонімне послання і закінчувалося воно підписом «Тетяна Маркус». Фатальна помилка коштувала дуже дорого, адже тепер німці знали кого шукати.
Читайте також: Варвара Ханенко: Українська вишивка у Лондоні і світові шедеври у Києві
Знищення зрадника
Останнім завданням Маркус стало вбивство зрадника і агента гестапо Мироновича. У підпільній організації знали, що він співпрацює з ворогами і через нього вже загинуло багато киян. Тож Маркус повинна була звабити Мироновича.
Справа виявилася нелегкою, дві спроби обернулися нічим. На третій раз Миронович запросив Тетяну до себе додому, де вона й застрелила його двома пострілами в потилицю. Після чого Маркус і керівник підпільної організації (на той момент) — Олександр Фалько пустилися в біга по Дніпру та Десні. Однак, їх наздогнали гестапівці і арештували.
Читайте також: Історія Бессарабського ринку в ролях
Ще одна жертва Бабиного Яру
Тетяну допитували і катували п’ять місяців. Особливо посилилися знущання після того, як нацисти дізналися, що вона єврейка. За свідченням очевидців Тетяну Маркус допитували безперервно, лише часом відливали водою — повертали до свідомості і продовжували катувати. Їй вирвали волосся та нігті, відрізали груди, не залишили живого місця на тілі, але вона так нічого і не сказала, нікого не видала.
Тетяну Маркус застрелили 29 січня 1943 року, а тіло викинули в Бабин Яр. На той момент дівчині не виповнилося ще й 22 років. На її особистому рахунку було 33 вбитих німецьких офіцера.
У 2006 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв Тетяні Маркус звання Герой України: «За особливу мужність і героїчну самопожертву, незламність духу в боротьбі з фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 року».