Обрано найкращий роман в історії- найвидатніший художній твір усіх часів

книгарня “Наукова думка” на Терещенківській закривається

Списки укладалися на основі анкетування понад 170 провідних світових авторів, літературних критиків та науковців.

Про це повідомляє видання The Guardian, яке виступило організатором масштабного проєкту.

Учасників опитування, серед яких були майстер жахів Стівен Кінг, детективний письменник Ієн Ренкін, лауреатка Букерівської премії Бернардін Еварісто та автор популярних детективів Річард Осман, попросили назвати власну десятку найкращих художніх творів.

За підсумками проєкту перша десятка рейтингу сформувалася таким чином:

  • 1 місце: «Міддлмарч» — Джордж Еліот;
  • 2 місце: «Кохана» — Тоні Моррісон;
  • 3 місце: «Улісс» — Джеймс Джойс;
  • 4 місце: «До маяка» — Вірджинія Вулф;
  • 5 місце: «У пошуках втраченого часу» — Марсель Пруст;
  • 6 місце: «Анна Кареніна» — Лев Толстой;
  • 7 місце: «Війна і мир» — Лев Толстой;
  • 8 місце: «Джейн Ейр» — Шарлотта Бронте;
  • 9 місце: «Гордість і упередження» — Джейн Остін;
  • 10 місце: «Мадам Боварі» — Гюстав Флобер.

Традиційні романтичні романи Шарлотти Бронте та Джейн Остін посіли восьму та дев’яту позиції відповідно, що виявилося нижче, ніж очікувалося.

Водночас Лев Толстой став єдиним автором, два твори якого увійшли до першої десятки, зайнявши місця всередині топ-10.

«Міддлмарч» (Middlemarch) Джордж Еліот (справжнє ім’я — Мері Енн Еванс), опублікований у 1871–1872 роках, вважається одним із найвидатніших романів у вікторіанській та світовій літературі. Вірджинія Вулф назвала його «однією з небагатьох книг для дорослих людей».

Це роман про людські ілюзії, компроміси з життям та про те, як провінційне суспільство й невдалі шлюби руйнують або трансформують шляхетні прагнення людей. Дія розгортається у вигаданому провінційному містечку Міддлмарч у 1829–1832 роках, на тлі великих історичних змін в Англії (перша залізнична реформа, політичні вибори, розвиток медицини).

Роман не має одного головного героя, це панорамна картина, де переплітаються кілька сюжетних ліній. Джордж Еліот не ділить персонажів на «добрих» і «поганих» — вона показує, як хороші люди роблять помилки через слабкість, тиск обставин або звичайне людське сліпе засліплення.

До слова, відомо про шість книг, які претендують на Букерівську премію 2026 року.