Однак великого міського дерева в Києві під час Другої світової війни не було.
Під час воєнних дій Києву було не до встановлення головної ялинки, розповідає дослідник історії міста Кирило Степанець. Центр було зруйновано обстрілами. Так само не до прикрашання дерев було в інших містах країни.
«Коли Київ було окуповано німецькими військами, заборони на встановлення новорічних ялинок не було – їх просто не ставили. А от окупанти у німецькому будинку («Будинку офіцерів», нині – шкірно-венерологічному диспансері, – прим.) наряджали ялинку для своїх, влаштовували маскаради, запрошували повій…», – розповідає Степанець.
До Другої світової війни ялинку встановлювали у Києві на Софійській площі. Дозвіл на її розміщення давав Сталін у 1936 році.
«З Броварів люди з дітьми приходили пішки у Київ, щоби отримати у подарунок мандарини і цукерки», – каже Степанець.
Після війни на тлі вигорілих будинків в центрі Києва ялинку на Софійській площі знову прикрасили у 1951 році. Як і до війни, ялинка була не символом Різдва, а прикрасою свята юних будівників комунізму. Верхівки дерев прикрашали не традиційною блакитною, золотою або білою шести- або семикутною Віфлеємською, а червоною п’ятикутною зіркою або скляною верхівкою (“списом”).
Зі спогадів людей, які пережили Другу світову війну в Києві, можна дізнатися, що в домівках киян, особливо, де були діти, намагалися встановлювати святкове дерево.
«Іграшками я дорожила, раніше і в голову не приходило розлучитися з ними. Батько подарував мені електрогірлянду (це було до війни рідкістю), і ще красиві кульки. Особливою радістю був песик, що світився у темряві, – я не змогла із ним розлучитися і зберегла його як талісман; зберігаю його і зараз…», – згадала події 1942 року Елеонора Коваль, доктор біологічних наук, професор.
Жінка розказала, що в домі в часи війни про святкову вечерю не йшлося. А на ялинку вчепили тоді картоплину, яку зварили та з’їли наступного дня як святкову їжу:
«Напередодні Нового року привезла ще й знайдену в лісі маленьку сосну (десь до 1м), яку хтось зрубав і чомусь не взяв. Звичайно, доставка “трофея” коштувала зусиль, снігу було багато, але дуже хотілося свята. У нас залишалася тільки одна картоплина, і ми вирішили повісити її на ялинку, на саму верхівку. Ялинку прикрасили клаптиками вати, і мені здавалося, що красивіше не буває».
Елеонора розповідала, що взимку 1942 року магазини відкривалися, але виключно для фольксдойчів – німецьких сімей, які жили в Києві ще й до війни. А харчі вимінювали на ринку – віддаючи речі з хати.
«На початок грудня з будинку всі речі, що мали ринкову цінність, були винесено, виміняно і з’їдено. Навіть нові тюлеві штори виміняли на пляшку олії. Найважче було дістати гас, а, поки пристосувалися готувати у печі, користуватися доводилося примусом. Пам’ятаю, мама віддала свої нові модні і дуже красиві туфлі за 4-х літрову пляшку гасу, якого ледве-ледве вистачало на місяць», – згадувала Елеонора.
Під час таких обмінів на базарі вона, тоді ще дитиною, і отримала взамін на ялинкові іграшки ту святкову картоплю.
Нагадаємо, Київської міської військової адміністрації Сергій Попко повідомив у вихідні, чи планує влада встановлювати у столиці у 2023 році головну ялинку країни.