Дівчинка на мільйон
Хтось вважає Емілію Повало-Швейковьку кокоткою, хтось жертвою обставин, а хтось просто мудрою та хитрою жінкою. На старті Емілія мала невеликі шанси на щастя: напівсирота з мамою та молодшою сестрою на утриманні.
Її головним капіталом була врода, ставку на зовнішність Емілія зробила відчайдушно та вдало. Обрала коханцем старшого на 36 років та ще й увічного (без руки) генерал-губернатора Києва Дмитра Бібікова.
Коханку Бібіков підтримував і морально, і головне – матеріально. Але позашлюбні стосунки були приречені на нещасливий фінал. Тому вдячний генерал доклав зусиль аби «пристроїти» Емілію в хороші руки. Познайомив з солідним графом Мечиславом Потоцьким, якому врода киянки повністю затьмарила розум.
Добиваючись руки Емілії, Мечислав не шкодував ні обіцянок, ні грошей. Майбутній тещі давав 300 тис. рублів за згоду на шлюб, а потім обіцяв довічне утримання. І лише одна маленька умова мала би дещо насторожити жінку – їй заборонялося приїздити до доньки у гості в Тульчинський маєток Потоцького.
Читайте також: Марія Заньковецька: ціна таланту – особисте щастя
Ще одну обіцянку Мечислав дав і майбутній любій дружині: за народження сина вона повинна була отримати 1 млн. рублів. З іншою версією – 2 млн. за хлопчика і один, якщо народиться дівчинка.
Здавалося, що зустріч з Мечиславом – щасливий квиток і Емілія погодилася на всі умови. Після вінчання у Олександрівському костелі молодята рушили до Тульчина. І тут виявилося, що не все так сталося, як гадалося. Потоцький допікав дружину ревнощами, побоями та й грошей не давав, навіть, коли народився довгоочікуваний спадкоємиць династії.
Ну, що б здавалося мала зробити жінка за таких обставин – терпіти, адже не тільки вона, а й рідні залежать від тирана-чоловіка. Однак у Емілії був «план Б». Прихопивши сина, вона втекла до Києва – прямісінько в маєток колишнього коханця Дмитра Бібікова.
Слідом за втікачкою до столиці вирушив і Мечислав Потоцький. Неймовірно, але він теж відправився прямо до генерал-губернатора на прийом. Мовляв, керманич міста та ще й давній приятель повинен посприяти у розшуку Емілії.
Дмитро Бібіков шукати обіцяв, вдавав навіть бурхливу діяльність. А сам думав, як же йому вийти зі скрутного становища. Тут треба віддати належне герою Наполеонівської війни, він виявися людиною честі і доклав зусиль, аби допомогти коханці.
Задля цього він підставив Потоцького перед Миколою І, який саме був у столиці України з візитом. Імператор страшенно не любив курців, а ще більше тютюновий дим не терпіла імператриця. Бібіков поселив імператорську родину у Маріїнському палаці, а поруч з ними і графа Потоцького. Одного випадку паління на балконі вистачило для того, аби наступним пунктом призначення Мечислава стало заслання в Саратов.
Так Емілія отримала можливість вільно жити з сином у Києві на повному пансіоні чоловіка, якого все той же всесильний Бібіков змусив виплачувати аліменти.
Читайте також: Емілія та Олена Прахови: жінки, що надихали до божевілля або на кого моляться кияни?
Майже Попелюшка
Казка про Попелюшку – бідну красуню, що стає принцесою, полоняє серце ледь не кожної дівчинки. Але втілити вигадану історію в життя вдається одній жінці на мільйон. Саме такою щасливицею стала киянка Катруся Десницька.
Ні, в її житті не було жахливої мачухи, що змушували дівчину працювати не покладаючи рук, зате були доволі жорстокі удари долі. Катруся втратила татка, коли їй було всього два рочки. А 17 років дівчина стала круглою сиротою.
Закінчивши одну з київських гімназій, Катерина Десницька вирушила до Петербургу. Її тодішні плани на життя важко назвати райдужними: закінчити курси медсестр і вирушити на фронт, в той час саме почалася Російсько-японська кампанія.
Власне, Катерина намічене виконала в повному обсязі. Але ще до того, як відправитися на фронт вона познайомилася з принцом Сіаму Чакрабоном.
Юна українська красуня полонила серце заморського гостя з першого погляду – тут все як у казці. Він щодня писав романтичні листи і чекав на повернення коханої з фронту. Але коли щаслива мить нової зустрічі таки сталася постало одразу декілька дуже непростих проблем.
По-перше: принцу Сіаму можна було захоплюватися іноземними красунями, але одружуватися з ними ні в якому разі не дозволялося. По-друге: українські жінки можуть наважитися вийти заміж за іноземця, але стати однією з численних дружин – це вже занадто. А у тогочасному Сіамі як раз практикувалося багатоженство.
На компроміс двічі пішов Чакрабон: зрадив і віру, і батьків. Закохані обвінчалися за православним обрядом і вирушили у весільну подорож. Треба сказати, що українську невістку король та королева Сіаму приймали неохоче і довго. Але зрештою серця монархів розтопив онук Чула.
Читайте також: Варвара Ханенко: Українська вишивка у Лондоні і світові шедеври у Києві
У 1910 році Чакрабон став королем Сіаму, а в 1911 році королівська родина відвідала Київ з романтичним і дещо щемливим візитом. І тут хочеться поставити крапку у казковій історії киянки, що стала реальною принцесою.
Однак, життя не буває безхмарним. В 1919 році Чакрабон зажадав одружитися в друге, Катерина погодитися на це не змогла, тому наважилася на розлучення. Через рік, у 1920-му, король Сіаму і колишній Катін чоловік помер.
Катерина Десницька, яка на той момент уже мала геть інше ім’я – Пітсанулок захотіла повернутися на Батьківщину. Але і тут на неї чекало розчарування – в Російській імперії вирувала громадянська війна. Колишню киянку прихистила Франція, де Катерина прожила останні свої роки до 1960-го.
Читайте також: Героїня України Тетяна Маркус: зваблива, небезпечна й незламна
«Чорний янгол»
Інфернальні історії про кровожерливих та звабливих жінок, що зводять чоловіків у домовину – улюблений літературний мотив. Однак, життя іноді буває навіть більш вражаючим. Підраховуючи чоловіків, котрі попрощалися з життям через любов до киянки Марії Тарнавської (О’Рурк в дівоцтві), можна абсолютно заплутатися.
Графиня Марія О’Рурк – дівчинка з дуже непростої родини. ЇЇ татко походив з королівської династії Стюартів. Від так, з самого дитинства Марія не знала ані обмежень, ані відмов.
Зіштовхнутися з категоричним «ні» вперше їй довелося тільки в 18 років. Марія щойно закінчила інститут шляхетних дівчат і зажадала стати дружиною Василя Тарнавського. Наречений був з дуже заможної, але не досить знатної родини.
У Києві почали вирувати майже Шекспірівські пристрасті: О’Рурки хотіли більш шляхетного зятя, а Тарнавські зневажали потенційних родичів за відносну бідність. Перемогло кохання: Марія та Василь обвінчалися таємно і поставили батьків перед фактом.
Щасливе подружнє життя тривало недовго. Чи то справи самі собою пішли на спад, чи то позначилося транжирство Марії, але в сім’ї почалися фінансові труднощі. Ось тут і сталася перша загадкова смерть. Марія звабила брата чоловіка – Петра Тарнавського, який через нещасне кохання покінчив з собою. Чимала спадщина Петра автоматично перейшла до брата, а від так і до Марії Миколаївни.
На цьому трагічному інцидентові «витівки» рокової красуні не закінчилися, ба більше – тільки-но почалися. Наступною жертвою Тарнавської мав стати її чоловік. З цією метою жінка заводила нові й нові романи, обираючи у коханців відчайдушних дуелянтів. Розрахунок був майже стовідсотковий: якщо коханець на дуелі переможе, то Марія автоматично стане удовою, а якщо удача буде на стороні Василя Тарнавського, то його засудять за вбивство.
Так майже і сталося: дуель Тарнавського та Стефана Боржевського закінчилася смертю останнього, але суд став на сторону ображеного чоловіка і виправдав його.
Доки йшло слідство Марія Миколаївна не гаяла часу – причарувала Володимира Шталя, змусила коханця застрахувати своє життя на чималу суму. За дивним «збігом обставин» чоловік досить скоро помер, а страховку отримала Тарнавська.
Читайте також: Валентина Саніна-Шлее — киянка, що підкорила Нью-Йорк, полонила серця голлівудських дів та конкурувала з Гретою Гарбо
Вервечка коханців поновлювалася все новими й новими іменами і тут у Василя Тарнавського увірвався терпець – він подав на розлучення. Адвокат Тарнавського – Донат Прилуків не довго був чесним захисником правочинства. Швидко втратив розум від чар Марії Миколаївни, а з розумом і совість: викрав гроші клієнтів, покинув дружину та дітей і втік з коханкою до Алжиру.
Закордоном жертвами Тарнавської стали граф Комаровський та його приятель Микола Наумов. Тарнавська застосувала добре «обкатану» схему. Спочатку закохала в себе графа та запропонувала йому застрахувати життя на півмільйона. Потім причарувала 24-х літнього Наумова, якому поскаржилася на жорстокість графа. Закоханий юнак вбив друга і відправився у в’язницю, а Тарнавська отримала гроші.
Тут у перше систем дала збій. Микола Наумов ладен був піти у в’язницю заради коханої, але дізнавшись, що грошима користатиметься не лише янгол Марійка, а й Донат Прилуків, юнак прозрів. Розказав усе поліції і почалася гучна судова справа.
Газетники Венеції усім серцем були на стороні Марії Тарнавської, охрестили її «чорним янголом», якого несправедливо оббрехали жорстокі чоловіки. Втім, ті ж таки газетники ретельно підрахували кількість чоловіків, котрі покінчили з собою через пристрасть до Тарнавської – їх виявилося аж 14!
Цікаво, що судочинці видали наказ щодня змінювати конвойних Марії Миколаївни, аби ті не закохалися у інфернальну красуню. Судовий вирок був поблажливим – графиня Марія Тарнавська відправилася на виправні роботи всього на 8 років. Далі її сліди загубилися.