Конституція – головний нормативно-правовий акт держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян. Ухвалення Верховною Радою України 1996 року Основного закону стало важливою віхою українського державотворення.
Водночас, історія створення Основного Закону сповнена палких дебатів та експресії. І не дарма, адже за цим документом живуть мільйони людей. Якою ж була передісторія конституційного права в Україні? Скільки прав та обов’язків поклади українцям автори Конституції? Про це та інше читайте далі.
Одна з найперших в світі
Україна вважається батьківщиною однієї з перших конституцій в світі. І хоча мова йде не про сучасний варіант головного закону, все ж мусимо визнати – приємно бути у трійці лідерів.
Конституція Пилипа Орлика розроблялася як документ, що регулює взаємовідносини гетьмана з народом (козаками). Вперше була оприлюднена під час вибрів у 1710 році.
Цікаво, що цей документ, очевидно, був не першим: інших гетьманів також обирали з підписанням подібного документу, але більш ранні варіанти конституцій просто не збереглися.
Тому офіційно саме Конституція Гетьмана Війська Запорізького Пилипа Орлика вважається першою в Україні, вона складається з преамбули та 16 статей.
А першим подібним документом в світі вважається Статут Великого Князівства Литовського, прийнятий у 1529 році. Проте деякі історики схильні до того, що цей документ не є в конституцією в сучасному розумінні і віддають пальму першості головному законові США, який був прийнятий в 1787 році.
Читайте також: Тріумфальний «Олімпійський»: Топ-10 фактів
Попередниці
Сучасна українська Конституція має довгу історію наступництва, тож де-факто український народ вже сотні років живе відповідно до демократичних законів.
Вже згадана Конституція Пилипа Орлика 1710-го року стала першою. Наступного разу головний закон прийняли через двісті років у 1918-му, тоді з’явилася Конституція УНР. Трохи згодом того ж року оприлюднили Малу конституцію ЗУНР. І нарешті у 1939 році з’явилася Тимчасова Конституція Карпатської України.
Треба сказати, що українці певний час жили і за радянськими конституціями. Конституцій УССР налічується аж чотири: 1919-го року, 1922-го, 1937-го та 1978-го. А були ще й конституції СРСР: перша підписана в 1924 році, друга, яку в народі називали «Сталінською» – у 1939-му, а в 1977 році з’явився ще й «Брежнєвський» варіант.
Читайте також: До Дня Києва: незвичайні пам’ятники міста
Болючі питання
До створення Конституції України приступили майже одразу після проголошення Незалежності, у 1990 році. Однак депутатам було важко дійти згоди, палкі дебати та дискусії тривали шість років. За цей час було створено 15 абсолютно різних проєктів головного закону.
Найбільш дискусійними були два питання: чи надавати статус автономії Кримському півострову та як бути з російською мовою. Цікаво, що ці питання і понині залишаються доволі гострими.
Читайте також: Українки можуть все! ТОП-6 наших вражаючих співвітчизниць
Шість тисяч правок
Коли нарешті керманичі країни дійшли певної згоди, почався період виснажливого написання тексту конституції. Робота тривала три місяці, а спеціально створена комісія не мала вихідних та проводила за роботою більше 13-ти годин на день.
Кров’ю та потом створений документ пройшов перше читання, однак перш, ніж винести його в сесійну залу вдруге довелося знову виснажливо працювати. Справа в тому, що від різних депутатів надійшло близько 6 тисяч правок.
Читайте також: День, коли пролунало слово «незалежність»: 22 січня — двічі в історії України
Історична доба
Не тільки підготовка Основного Закону затребувала багато сил – виснажливим було і голосування. Аби не затягувати, депутати вирішили голосувати за Конституцію без перерви і до переможного кінця. Засідання Верховної Ради розпочалося 27 червня. Голосували за кожну статтю окремо, а в процесі, ясна річ, палко сперечалися. Тому до голосування за весь документ в цілому дійшло лише опісля дев’ятої ранку наступного дня – 28 червня 1996 року.
Врешті 315 голосів «за» – рішення прийнято. Щасливий Олександр Мороз виходить до преси і промовляє історичне: «Є Конституція!»
Читайте також: Чому кияни почали святкувати День прапору раніше за всіх?
Хто автор?
Коли мова йде про головний закон держави, питання авторства здається недоречним. Ясна річ, що працювала комісія і ціла низка експертів. Однак, все ж можна назвати декілька імен.
Конституційну комісію у 1996 році очолив депутат від Народного Руху України Олександр Лавринович. Однак вже через місяць естафету перехопив нардеп Михайло Сирота, тож саме його вважають названим «батьком» української Конституції. До речі, міжнародна спільнота роботу оцінила дуже високо і назвала наш Основний Закон одним з найдемократичніших у світі.
Читайте також: Харків ніколи не був “першою столицею України”. Що треба знати про цей міф
Змінювати чи ні?
Вважається, що вносити зміни до Основного Закону не є правильним. Так, наприклад, Конституція США взагалі не підлягає змінам до неї можна приймати лише поправки, за двісті з лишнім років таких поправок зробили 27.
Що ж до української юридичної практики, то досить показовою є перша спроба щось змінити в Основному Законі. Так у 2004 році внесли першу зміну до Конституції України, але вже в 2010-му цю норму визнали неконституційною і відмінили. Цікаво, що ця перша правка стосувалася Закону України «Про внесення змін у Конституцію України» – досить символічно.
Читайте також: До Дня Києва: незвичайні пам’ятники міста
Туди – сюди
Продовжуючи тему змін. У 2004 році Україна стала парламентсько-президентською державою, ця докорінна зміна затребувала нової редакції Конституції. Однак вже в 2010 році опальний нині Віктор Янукович зажадав повернутися до першого варіанту Основного Закону 1996 року. Після чого в 2014 році сталася революція і Верховна Рада проголосувала за поновлення дії редакції Конституції 2004-го року.
Читайте також: Звіринецька катастрофа: вітчизняний «останній день Помпеї»
Конституційні права українців
Вважається, що Конституція закріплює лише основні права українців, але їх перелік може бути доповнений іншими законами та нормативними актами.
Однак існую такі права, які, згідно Конституції, не можна відібрати ні у одного громадянина нашої держави. До них входять: право на життя, на свободу та особисту недоторканність, на повагу до людської гідності, на свободу думки і слова, на свободу світогляду і віросповідання, на недоторканність житла та інше.
Читайте також: Гордість нації — Микола Пимоненко
Конституційні обов’язки українців
У Основному Законі України є приємний дисбаланс прав та обов’язків. Так прав у українців багато, а може бути і ще більше, а от обов’язків – обмежена кількість.
Так україніці зобов’язані: дотримуватися законів, не порушувати права та свободи інших людей, піклуватися про власних дітей та батьків, отримати загальну середню освіту, оберігати історичні та культурні пам’ятники, охороняти природу, захищати Батьківщину і сплачувати податки.
Читайте також: Топ-10 фактів про пам’ятник Володимиру Великому
День Конституції
Цікаво, що в тексті головного закону не згадується жодне загальнодержавне свято, окрім Дня Конституції, який відмічають щороку 28 червня.
Отже сьогодні українці мають, можна сказати, конституційне право святкувати. Зазвичай українці отримували додатковий вихідний наприкінці червня, але це правило змінилося через військовий стан.