Талант у спадок
21 березня (за новим стилем — 9 березня) 1862 року народився майбутній художник Микола Пимоненко. Хлопчик з’явився на світ у непростій родині: його батько мав невеличку іконописну майстерню. З дитинства він залучав сина до малювання та навіть брав з собою у відрядження.
Ці поїздки здебільшого зводилися до того, що в якомусь селі, поблизу столиці, необхідно було розписати церкву або виготовити дерев’яний вівтар. Можливо саме численні поїздки з батьком по українських селах і справили на Пимоненка таке сильне враження, що в майбутньому художник неодноразово повертатиметься до етнічних мотивів. Зрештою Миколу Пимоненка навіть почали називати «співцем українського села».
Читайте також: Хобі сім’ї Терещенків, яке стало культурною спадщиною киян
Зустріч з учителем та меценатом
Родина Пимоненків була не надто заможною, тому Миколу відправили на навчання до Києво-Печерської Лаври з тим, щоб у майбутньому син продовжив справу батька. Кажуть талантам треба допомагати, бо бездарності проб’ються й самі. Миколі Пимоненко пощастило зустріти на своєму шляху людину, яка добре вміла розпізнавати таланти й людину, яка охоче допомагала обдарованим дітям.
Першим був Микола Мурашко — легендарний художник й засновник Київської рисувальної школи. Саме Мурашко одним з перших звернув увагу на талановитого хлопця й запросив Пимоненка продовжити навчання вже на зовсім іншому, більш професійному, рівні.
Однак навчання в школі малювання було б не можливим без другого відомого киянина — Івана Терещенка. Нащадок династії меценатів, Іван Миколайович Терещенко й сам займався благодійністю, зокрема опікувався долею художників. Він спонсорував школу Мурашка і саме він дозволив Миколі Пимоненку навчатися в ній абсолютно безкоштовно.
Читайте також: ТОП-6 фактів про художника зі світовим ім’ям Сандро Фазіні
Учнівська кар’єра
У 1878 році Пимоненко стає спочатку простим учнем школи Мурашка. І треба визнати, що Іван Терещенко жодного дня не пошкодував про те, що допоміг юнакові в навчанні, бо Пимоненко був на голову вищий за всіх своїх однокласників. Вже через рік викладачі дозволяли Миколі Пимоненку самостійно проводити заняття для учнів молодших класів. А у 1880 році юнака визнають найкращим учнем і дозволяють займатися репетиторством. Ще через два роки Микола Пимоненко отримує офіційний чин викладача малювання.
Дійсно шалений кар’єрний злет і визнання, які отримали роботи Пимоненка, стали проводом для того, аби замислитися про подальше навчання. Найпрестижнішим закладом того часу була Імперська Академія художеств. Цікаво, що свого часу в ній навчався і інший легендарний український художник — Тарас Шевченко.
Читайте також: Київські адреси Максима Рильського
В Академію по дружину
У 1882 році Микола Пимоненко успішно здає іспити і вступає до вишу. Але у Петербурзі юнак пробуде зовсім не довго — всього два роки. Сумнозвісний клімат імперської столиці вкрай негативно позначиться на здоров’ї художника, а в купі з фінансовими труднощами врешті призведе до того, що навчання залишиться незакінченим.
Однак два роки у Академії художеств виявилися доленосними для Миколи Пимоненко. І справа навіть не в тому, що тут він навчався з легендарними одногрупниками, такими як Михайло Врубель та Валентин Сєров. А в тому, що керівником майстерні, в яку потратив Пимоненко, був Володимир Орловський, до речі, теж киянин. І хоча погляди на мистецтво учня та учителя дещо відрізнялися, все ж між ними склалися доволі дружні стосунки. Які у 1892 році переросли з просто приятельських у сімейні, адже саме цього року Микола Пимоненко одружився з донькою свого вчителя — Олександрою.
Цікаво, що в 1897 році Володимир Орловський теж покине Петербург і повернеться до української столиці. Тут він житиме разом з зятем та дочкою в маєтку за адресою вулиця Гоголівська, 28.
Читайте також: Фатальні сторінки життя Леся Курбаса
Зірковий учитель
Повернувшись до теплого та лагідного Києва, Пимоненко обирає кар’єру викладача у художній школі Мурашка. Взагалі треба сказати, що Микола Пимоненко все своє життя досить успішно поєднував власну творчість з викладанням.
У Київський рисувальній школі йому вдалося передати свої знання багатьом починаючим художникам. Деякі з них в майбутньому стануть досить відомими: Олександр Мурашко, Григорій Світлицький. Цікаво, що зовсім юною ученицею Пимоненка була дівчинка на ім’я Лариса Косач, яку сьогодні ми знаємо як Лесю Українку.
Але було в життя художника й викладання у дещо іншому стилі. З 1900 по 1912 рік Микола Пимоненко був завідувачем кафедри нарисної геометрії у Київському політехнічному інституті. Тут для інженерів Пимоненко теж викладав малювання, адже цей предмет тоді був обов’язковим. Так за іронією долі мистецтво послугувало розвитку технічних спеціальностей в українській столиці.
Читайте також: Варвара Ханенко: Українська вишивка у Лондоні і світові шедеври у Києві
Де можна побачити роботи художника?
Відповідь на це питання проста — у Луврі. Дійсно, Микола Пимоненко один з небагатьох наших співвітчизників, чиїми роботами зацікавився найвідоміший музей світу.
Учасник низки міжнародних виставок у Берліні, Парижі, Лондоні та Мюнхені, Микола Пимоненко у 1909 році удостоюється золотої медалі Салона де Парі Товариства французьких художників. Відвідувачів виставки та колег вразила картина «Гопак». Полотно одразу ж придбав Лувр.
Але не варто їхати в Париж аби побачити роботи Миколи Пимоненко, достатньо й української столиці. При чому у Києві насолодитися роботою майстра можна абсолютно безкоштовно. Варто лише завітати до Володимирського собору. У 1897 році Пимоненко брав участь у розписуванні храму, його авторству належать образ Святого Миколая та Святої Олександри. Значна колекція робіт художника міститься в Національному художньому музеї України.