Якої України перша столиця?
Говорити про перенесення столиці в Харків в 1919 році неправильно. І Харків, і Київ деякий час були столицями, але різних “Україн”.
До всього, столичний статус в різні періоди отримували й інші міста: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Одеса.
Така ситуація складалася через велику невизначеність та напружену боротьбу між представниками різних політичних сил у період революції та Громадянської війни.
Читайте також: Врятуватися від спеки: дачний відпочинок у дореволюційному Києві
Так, на момент 1917 року підтримка більшовиків в Україні складала всього лише 0,07% і була досить неоднорідною.
Найбільша кількість прихильників більшовиків значилася серед харків’ян, а от у Києві активно розвивався націоналістичний рух. До того ж, в 1917 році була утворена Центральна рада, яка ІІІ Універсалом проголосила створення УНР з центром у Києві. А трохи згодом, у 1918-му, Київ став столицею Української держави Павла Скоропадського.
Зрозуміло, що в боротьбі за Київ більшовики не мали великої підтримки: навіть попри те, що вони могли формально “взяти” місто, розраховувати на лояльність серед киян було зась. Тож коли в грудні 1919 року Червона армія захопила Харків, влада одразу ж вирушила саме до Харкова і столичний статус місто отримало автоматично, без зайвих дискусій.
Читайте також: Початок епохи споживання у Києві: Всеросійська виставка 1913 року
Про жодне перенесення столиці до Харкова мови бути не може, адже до того Київ не мав статусу столиці саме Української Радянської Республіки, а установи та організації в 1919 році не переїжджали з Києва.
Тут варто наголосити, що Харків є першою столицею саме Радянської України.
Неформально столичний статус місто отримало 19 грудня 1919 року, але офіційно його вдалося закріпити в Конституції лише 13 липня 1923 року.
Вже в 1934 році столицю перенесли до Києва. Однак тимчасово Харків був столицею Радянської України і вдруге — з 16 лютого до 10 березня 1943 року. Таке рішення було прийнято через німецько-фашистську окупацію Києва. Тоді вважалося, що, до визволення, функції столиці на себе може перейняти Харків. Однак вже в березні 1943 року вдруге нацисти захопили Харків і всі органи влади були спішно евакуйовані.
Читайте також: Київ Городецького: завод на Куренівці, «Ленінська кузня», Будинок з химерами і не тільки…
Хто “за”, хто “проти” столичного статусу Києва?
Рішення про те, що Київ має бути столицею України могло бути прийняте ще в лютому 1920 року. Тоді точилися розмови довкола того, щоб офіційно закріпити столичний статус за історичним центром — Києвом.
Володимир Ленін відреагував на цю пропозицію досить негативно, адже розумів, що позиції більшовиків на Київщині ще досить слабкі. Однак висловив він свою відмову досить експресивно і без зайвих уточнень, назвавши ідею “нісенітницею”. Тоді з вождем ніхто сперечатися не став і до ідеї столичного статусу Києва повернулися лише з подачі іншого вождя — Йосифа Сталіна.
18 січня 1934 року на пленумі ЦК КП (б)У ідею Сталіна, щодо того, що “Правобережжя — це “серцевина України”, і перенесення столиці туди сприятиме подальшому розвитку — “національно-культурного будівництва і більшовицькій українізації” проголосив Павло Постишев. Рішення було прийнято одностайно.
Читайте також: Воду киянам! Як 149 років тому в Києві почали будувати водопровід
А 21 січня рішення затвердили й на ХІІ з’їзді КП(б)У, вже наступного дня — 22 січня новина про перенесення столиці в Київ з’явилася у газеті “Правда”. Однак першої шпальти стаття про “переїзд” до Києва удостоїлася лише 23 червня 1934 року. А внесення змін до Конституції відбулося майже через рік після історичного голосування — в січні 1935 року, і тоді вже законно і документально Київ став столицею УРСР.
Читайте також: Чорні та білі смуги в історії Ботанічного саду імені О. Фоміна
Яким був перший день у новому статусі?
Об 11 годині 24 червня 1934 року на київський вокзал прибули літерні поїзди. Цей день оголосили вихідним на Київщині і провели масштабні акції у дусі того часу.
Спочатку на площі Червоних героїв Перекопу (сьогодні Софійська площа) провели масштабний мітинг, на якому начебто були присутні 4,5 тисячі киян.
Потім відбувся урочистий воєнний парад, а на завершення ввечері на стадіоні “Динамо” було проведено, як не дивно, розширене засідання ЦК КП(б)У. Відтоді Київ формально став столицею Радянської України.
Як на перенесення столиці відреагували харків’яни точно не відомо, але масштабних, чи хоча б помітних, акцій протесту не відбувалося. Втрата столичного статусу не викликала обурення, хоча сьогодні харків’яни не без гордості підкреслюють, що їх місто — перша столиця.
Читайте також: Михайло Булгаков, Іван Франко, Микола Гумільов та Анна Ахматова – всі вони вінчалися у Києві
Чим обернулася столичність для Києва?
Існує багато справедливих думок, що Харків багато в чому врятував Київ від значних руйнацій та перебудов, мовляв, азарт будівельників нового і руйнівників старого світу проявився у Харкові чи не найбільше.
Однак треба визнати, що статус столиці приніс Харкову і багато профітів у вигляді, наприклад, першого радянського хмарочосу — Будинок державної промисловості (108 метрів).
А коли столицю перенесли до Києва, то перебудови треба було починати знову. Деякі з них обернулися справжньою трагедією для міста і призвели до непоправних втрат.
Так, задля зведення урядового комплексу вирішили зруйнувати Трьохсвятительську церкву, яка датувалася 1183 роком, а зруйнована була в 1935-му. Сьогодні на цьому місці знаходиться Міністерство закордонних справ України.
Читайте також: Батьківщина-мати: День народження сталевої пані столиці
Наміри побудувати Урядовий центр з місцем для проведення парадів призвели до того, що був знесений Михайлівський золотоверхий монастир у 1934 році, під загрозу знесення попав і Софійський собор. Разом з тим, на карті міста з’явилися нинішні будівлі Кабінету міністрів та Верховної Ради.
Читайте також: День 1 травня 1986 року. Якою була першотравнева демонстрація на Хрещатику
Як не дорого заплатив Київ за свій столичний статус, а все ж уявили собі, що столицею України може буди якесь інше місто доволі складно. Київ повсякчас, незалежно від політичних режимів, був омріяним і величним містом.