“Та й не тільки в пандемічний час – завжди у всі часи люди хотіли проводити час на вулиці”, – розповідає для Dezeen архітекторка Елісон Брукс.
Я не знаю нікого, кому треба менше простору, або хто хотів би менше простору. Всі хочуть більше місця”.
Вона зазначила, що будівництво маленьких будинків та квартир було умовлене щільністю. “Такі приміщення не були створені для того, щоб люди проводили там багато часу”, – розповідає Елісон.
Читайте також: Конец эры офисов?
А й справді, з огляду життя в мегаполісах, де робочі місця зосереджені в центрі, а спальні райони – віддалені. Такий ритм означає, що людина проводить в своєму будинку якусь частину ранку (прокидається, робить вранішні процедури і їде на роботу) та вечора (в кращому випадку – вечеряє вдома та лягає спати).
Втім, разом з тим як віддалена робота набирає популярності, такий ритм стає неможливим. Люди починають звертати увагу на те, що їх крісла та столи незручні для тривалої за ними роботи, а коли вони хочуть зробити перерву та подихати повітрям – то що ж?
Виявляється, що балкону немає. Або є глухий зашклений ящик з вузеньким віконечком.
Читайте також: Мозговой шторм: как городская жизнь влияет на психическое здоровье
Відбувається переоцінка цінностей і всі ламають голови, як жити разом в майбутньому, і жити в майбутньому краще, в контексті турботи про планету, довкілля, сусідів та людей, що піклуються про нас та забезпечують нам безпеку”,
– каже Елісон.
Читайте також: Готелі після карантину будуть безконтактними та персоналізованими – ФОТО
Не буде такого, що ми всі будемо жити в “клітинках”, щоб ізолюватись. Якраз навпаки – ми всі хочемо бути разом з людьми, яких ми любимо і навіть не здогадуємось, що любимо. Архітектура має заохочувати це”.
Елісон Брукс стверджує, що людству потрібно безліз гнучких приміщень, які можна орендувати або купити і залишатись там багато-багато років.
Читайте також: Юрій Назаров про розумне місто: “21 століття для Києва почалося у 2016 році. До цього взагалі нічого не було”