Митець Володимир Журавель відомий такими роботами, як пам’ятник Ігорю Сікорському біля аеропорту Жуляни, фігури Кия, Щека, Хорива та сестри Либідь біля Річкового вокзалу та скульптура Іллю Муромцю біля однойменного парку.
Як раніше повідомляв «ВК», відключити від світла цілий під’їзд у 9-ти поверхівці, де працюють художники та скульптори з ДП «Центр розвитку сучасного мистецтва» вирішило керівництво Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА).
Про деталі конфлікту говорить Володимир Журавель.
Як так сталося що цілий під’їзд багатоповерхівки, де розташовані творчі майстерні, опинився під загрозою вимкнення від електропостачання?
У будівлі, де ми працюємо, колись були гуртожитки – перший під’їзд Академії мистецтв, другий – приміщення консерваторії, а третій – КП УКК. Свого часу з консерваторії виїхали, і тут пустували приміщення. В той же час існувала організація – творче угрупування художників БЖ-АРТ. Організація колись працювала в іншому місці, а тоді переїхали сюди. Тут діяли багато відомих художників, і мій батько був (Микола Журавель – прим.), тут була його майстерня. З часом БЖ-АРТ переросло у цілу творчу спільноту, організацію, яка проводила різні мистецькі події. Я в цій майстерні робив багато пам’ятників, реалізувався як художник. Це майстерня, де була база. І я завжди тут працював. Було реалізовано багато різних проектів, які були презентовані закордоном – і в Індії, і в США, в країнах Європи. Але сталося так, що сучасне керівництво Національної академії мистецтв занедбало котельню. І тепер хочуть нашу секцію – усі поверхи знеструмити.
Як пояснюють такі дії?
Бо не вистачає електрики. Те, що відведено нам як доля, хочуть забрати, і самі використовувати. Бо безпосередньо договір з ДТЕК має Національна академія мистецтв. Річ у тім, що у нас є котельня, яка опалювала 2 будинки – гуртожиток на 3 під’їзди і ще один будинок. Однак котельна припинила свою роботу і у зв’язку з цим з одного з трьох під’їздів – де гуртожиток Карпенка-Карого, який без опалення від не міг функціонувати, студентів виселили. Мали б котельню ремонтувати, а замість цього буде 2/3 будинку відключено від електрики. Я думаю, хтось має за це відповідати. Тому що під час війни в опалювальний сезон опалення – дуже важлива річ. Тим паче, якщо будуть блекаути (ми ж бачимо, що і Буданов з розвідки говорить: схоже, що будуть) – це дуже недалекоглядно повністю покладатися на електрику.
Чи пробували художники та скульптори домовитися з керівництвом НАОМА?
Ми просимо зробити нас незалежною супідрядною організацією, яка б мала угоду з ДТЕК. А керівництво Академії не дає згоди. Кажуть, щоб ми робили все заново. Але це неможливо швидко зробити до опалювального сезону, і це дорого дуже робити. Бо вже відведена електрика, і нам вистачає 70-80 кіловат електрики. На весь будинок виділено 200 кіловат, і плюс окрема лінія на 50 кіловат в кухні. І НАОМА хоче все забрати собі – оці 250 кіловат. Хоч нам третина від усього постачання передбачається. Цей будинок належить державі, а договір з ДТЕКом в Академії. Ми лиш хочемо своєї долі. І щоб були покарані винні, які причетні до руйнування котельні, бо ми теж всі без опалення.
Витрати на світло та тепло – чималі кошти. Ви платили за комуналку?
Ми усі скидалися з першого до дев’ятого поверху і вкінці року разом повертали усі витрати за світло і опалення. Але ректор Олександр Цугорка сказав, що не буде вистачати електрики для студентів, тому відключає майстерні. Що цікаво – ця людина близько 20 років працювала в одній з майстерень БЖ-АРТ. Коли він ставав на посаду ректора, його всі підтримали художники, як свого, бо він виріс у цих же стінах. І тепер щоб отак вирішив… Людина коли стає на ноги, зазвичай має мати вдячність тому місцю, середовищу, де вона була. Як кавказька історія про маленьку пташку. Як би ми далеко не літали, ніколи не треба відриватися від колективу. І таке ставлення до відомих художників. Коли замість того, щоб підтримати – людина під приводом того, що турбується про студентів, відрізає від електрики колег.
Як на вашій роботі та праці інших майстрів відобразиться зникнення світла та тепла?
Пам’ятники усі, що я робив – малюки-засновники Києва на Поштовій, Іллі Муромцю і пам’ятник Анатолію Кузнєцову, Сікорському, актору Віталію Лінецькому робились тут. І майбутні пам’ятники, я надіюсь, будуть робитись в цій майстерні. В майстернях робиться багато різних проектів. І я зараз веду проект важливий для міста (поки не можу розголошувати). Багато тут відомих творців – Вайсберг, Бевза, Соломко, до 80-ти відомих художників. У нас є художник-фотограф Ігор Паламарчук в лавах ЗСУ. Часом приїжджає – а тут таке. Там холоди в окопах, всюди, на полігонах, і хочуть ще й тут відключити, в майстерні, де пропрацював багато років.
Очевидно, за таких умов необхідно вже невідкладно готувати альтернативні джерела світла…
У мене є генератор, газовий балон, безперебійник. Звичайно, буду якось виживати, щоб завершити замовлення – людей, коли ти робиш проект, не цікавить. Бо я працюю над скульптурою, не можу її вивезти. Людина зриває чужі плани, багато художників працюють для фондів, я також роботи продавав, братам своїм шоломи купував на фронт, тому що є потреба в гарних шоломах, спорядженні. Все своїми зусиллями. Дуже неприємно, що так відбувається. Я теж був студентом цієї ж академії – не при Цукорці, тоді Андрій Чебикін був ректором. Він завжди дбав, ніколи не було проблем. І спільнота художників допомагала. А тут під час війни, на початку опалювального сезону залишимось без світла. Бо вони хочуть опалювати себе за рахунок інших. Є навіть така мораль, що не викидають людей на вулицю взимку. Тепер вони відключать, інша частина дому буде руйнуватись, майстерні будуть занедбані, а потім невідомо – може якийсь лихий намір є на цей під’їзд.
Кореспонент «ВК» звернувся з запитами до ректора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Олександра Цугорки та Мінкульту з проханням прояснити ситуацію, що сталася.