Історія

10 червня 1755 року було відкрито Київський воєнний госпіталь. Цей медичний заклад і понині працює і вважається одним з кращих. Окрім нього в українській столиці є ще декілька лікарень, які розпочали свою роботу ще у дореволюційний період, фактично з них і розпочалася історія української державної медицини.

Київ на початку століття виглядає дивним і потужним, особливо, один з найбільш розвинених районів міста – Поділ.

Приблизно о десятій годині ранку гетьман Павло Скоропадський збирався прийняти ванну, аж раптом стіни генерал-губернаторського дому задвигтіли, а з вікон посипалося скло. Зрозуміти, що коїться було непросто, а вибухи тим часом продовжувалися. Так 6 червня 1918 року розгорталася одна з найбільших катастроф в історії Києва – вибухи на Звіринецьких артилерійських складах, де зберігалося 2 мільйони зарядів!..

У свідомості киян День Києва асоціюється не стільки з офіційними урочистостями, скільки з традицією прогулюватися вуличками рідного міста. І дійсно останній вихідний травня як найкраще підходить для того аби неквапливо поблукати містом та вкотре насолодитися його архітектору. Тож, не дивно, що до Дня Києва неодноразово приурочували відкриття цікавих арт-об’єктів.

26 травня 2014 року – один з переломних моментів війни на Сході. Це перший день великої битви за Донецький аеропорт, яка буде тривати 242 дні.

Про офіційний Київ всі знають — бачили, були. Але мало знайдеться людей, які побували в усіх цікавих двориках.

Рівне 23 роки тому, 24 травня 1997 року, в Києві відкрився перший в Україні ресторан “Макдональдс”. Наша країна стала 102-й за рахунком, куди прийшов знаменитий фастфуд.

У столиці є чимало дивних місць і місцевостей, які чекають на гостей і любителів легенд. “Кинь-Грусть” – одне з таких.

Андріївський спуск, 13 — одна з найвідоміших адрес Києва. Це не просто музей. Це дім, в якому колись жила родина Булгакових, місце де розігрувалися трагічні і радісні події їх життя. І водночас будинок №13 — це повноправний герой роману «Біла гвардія». Його стіни «пам’ятають» реальних людей, що стали прототипами роману і «знають», що Булгаков вигадав, а що написав з натури.

Сьогодні виповнюється 40 років одному із найзнаменитіших музеїв Києва та нашої країни — Національному музею історії України у Другій світовій війні.

8 травня 1965 року Київ отримав звання «Місто-герой». Так українська столиця ввійшла у список, що складається з 12 міст і однієї фортеці, які проявили найбільшу мужність у Другій світовій війні. І дійсно на долю Києва випала неймовірна кількість страждань, які треба було подолати заради життя, заради майбутнього. Щоб оцінити масштаб подій, варто проаналізувати деякі цифри, які є красномовнішими, ніж слова…

У столиці в ознаменування «300-річчя возз’єднання України з Росією» планували збудувати Тріумфальну арку. У 1953 році навіть був оголошений відкритий конкурс на її проект.

У мережі з’явилось фото Поштової площі 1954 року – на ньому вельми незвично виглядає одна з наймальовничіших площ Подолу.

То зима без снігу, то морозом – на вишні у цвіту, то замість гомінких струмочків – потоп, напоєний весняними зливами. Київ міг би чимало розповісти про весняні примхи природи.

Відчайдушні красені в уніформі та блискучих мідних касках. У дореволюційному Києві, мабуть, жодну з професій кияни не шанували так, як пожежників. 

Для того аби краще уявити собі приготування до Великодня у Старому Києві нам, сучасникам, і зусиль докладати не треба. Адже життя строго міста у період Великого посту нагадує реалії карантинних обмежень у сучасному Києві. Зачинені ресторани, театри та учбові заклади, обмеження не тільки у їжі, але й у веселощах, довгі та старанні приготування — все це кияни терпіли заради щастя усвідомлення того, що Христос Воскрес!

Нині святкування 1 Травня багатьма сприймається як пережиток комуністичного минулого. А дарма! Політично-ідеологічного забарвлення воно набуло тимчасово, а от його приємна складова – відпочинок на природі з розвагами та щедрим столом – мають набагато давнішу історію. Де, як і коли кияни зустрічали першотравень, коли ще не знали про “солідарність трудящих”?

Головний тренер збірної України Андрій Шевченко, який в минулому зробив собі ім’я в київському “Динамо”, згадав часи роботи з Валерієм Лобановським.

26 квітня 1986 року о 1:23 сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Вже за добу 27 квітня о 1:40 над палаючим четвертим реактором Чорнобильської атомної станції пролітав гелікоптер. На його борту був заступник голови Ради міністрів СРСР Борис Щербина, який звернувся до академіка Валерія Легасова з наступним питанням: «а що це там за малинове сайво?» Тоді й пролунала ця страшна відповідь: «це не світло, це смерть».

Карантин. Скільки списів зламано у дискусіях про цей протиепідеміологічний захід. Чи можна зупинити розповсюдження смертоносної інфекції, ні в чому не обмеживши себе? Та відповідь на це запитання була знайдена сотні років тому, коли Київ переживав не менш страшні епідемії, ніж теперішній ковід.