Кореспондент «Великого Києва» почув історію, яка сталася на четвертий день повномасштабної війни, від кардіохірурга Гліба Ємця.
«Росіянка, яка проживала на території Києва, подзвонила своєму синові, і сказала: «Мене будуть оперувати, бо я майже помираю, у нас війна в країні». А він сказав: «Роби, що хочеш». І перестав з нею розмовляти, хоча міг більше не поговорити взагалі. Я не міг таке зрозуміти», – розповідає завідувач відділення мініінвазивної кардіохірургії та транскатетерних процедур, заслужений лікар України Гліб Ємець.
Лікар працював у Києві та рятував життя людей у найважчі дні, які переживала українська столиця.
«До лютого я місяцями думав на рахунок війни, бо досить було нездорово, що російські війська знаходилися біля кордону з Україною. І в мене був план дій з початком війни. Коли все почалося, одразу в 5 ранку приїхав на роботу, перші 2 тижні довелося очолити дорослий корпус Центру дитячої кардіохірургії. І 75% медичних працівників також приїхали. І медсестри, і лікарі – анестезіологи, хірурги, кардіологи, і молодший медперсонал», – згадує Гліб.
Під час наради у перший день війни медики прийняли рішення, що будуть оперувати трьома бригадами, аби продовжувати рятувати пацієнтів з критичними серцевими вадами. Вирішили, що якщо будуть поранені – теж будуть приймати:
«У той день було багато пацієнтів, які вже були в важких станах в центрі – це реанімаційні, пацієнти інтенсивної терапії. Для яких, якщо б ніхто не приїхав на роботу, шансів вижити не було. Для мене тоді наш центр був як маленька Україна, де кожен один одному допомагав, не спав. Коли здавалося, що кожен з нас може зробити все. Ми є сильною нацією, яка може подавати приклад тим же європейцям».
Нагадаємо, водій невідкладної допомоги розповів, як у перші дні війни люди втікали з Києва, а він віз важкохворих у заторах. Водночас, за даними МОЗ на Київщині відновили третину лікарень, зруйнованих окупантами.