Антон переконаний, що його досвід може допомогти тим, хто піклується про здоров’я українських бійців на фронті, а також військовослужбовцям, які до війни намагалися вести здоровий спосіб життя, а тепер потрапили у непрості умови.
«З початку повномасштабної війни було трохи важко, бо нічого не було. Звичайна їжа. Я там вівсянку, тільки кашу вживав. А коли стабілізувалась лінія фронту, підготовка, оснащення з’явилось, то стало просто – ходив в туристичний магазин, брав сублімати без м’яса. Пішов – взяв коробку 200 штук. В мене там і гречка з грибами була, і кускус з чимось, і молочка. Йдемо на задачу, знаємо, що 3-4 дні там будемо – я собі 5 субліматів кинув, і вистачає 1-2 рази на день поїсти. Бо ж часу буває, що немає взагалі: окропу ляп, поїв, можеш добу ганяти», – ділиться Антон, боєць 3-ї штурмової бригади ЗСУ.
Відмова від м’ясних харчів у фронтових умовах служить здоров’ю, переконаний спортсмен, бо немає ризику вжити неякісний продукт та втратити сили через зайві проблеми зі шлунком.
«Знаєте, якихось сосісок поїв, і через пів години почуваєшся в’ялим таким, нічого тобі не миле. А як нормально похавав – то бодрячком», – говорить Радько.
Під час виконання бойового завдання під Бахмутом, коли ЗСУ намагалися штурмувати ворога, Антон Радько отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча з багатоуламковим переломом плечової кістки та поранення правого стегна. Завдяки якісній медичній допомозі та підтримці близьких заступник командира роти вже відновився і знову готується в бій:
«З різних хат вівся вогонь, як завжди всі плани до першого вистрілу. Бо план був один, тут суміжний підрозділ не пішов, бо інше завдання, маєш імпровізувати і думати, що робити далі. Думав, що швидко перебіжу до командира іншої групи, щоб злагодитися, що робити. І поки я перебігав, почалась стрільба, потрапили мені в ногу, поруч якась канавка, я туди надягати турнікет, поки надягав – прилетіло в руку. Біль, думав чи не відірвало, але нє. Кричу: «Пацани, я 300». Мене вивезли».
Вагомою моральною підтримкою під час війни боєць вважає відзнаки для військовослужбовців. Каже, тоді є більше сил для наступних звитяг.
«Це круто, коли є військові, та і цивільні, як лікарі, наприклад, хто дійсно вкладає у цю перемогу, і про нього знають, нагороджують. На позиції зустрічався з бригадою – дядько 55 років сидить за кулеметом, нормально строчить, ложить пачками. І він: «Я за дітей, за перемогу». От як щоб світ не знав про цього мужика? Він мені в батьки годиться, а сидить зі мною на позиції і стріляє».
Нагадаємо, військовий ветеран розповідав, що після повернення з зони бойових дій кожен військовий потребуватиме відновлення психіки.