До аварії на ЧАЕС жінка мешкала разом із чоловіком у будинку по Київському провулку, а після смерті чоловіка – сама в дворі ростила квіти та приймала туристів.
«Родом я сама з села Копачі. До аварії там працювала. Прибиральницею у школі я 30 років відробила. В Чорнобиль за мужем прийшла, в його дім. Так тут і жили. Коли Копачі закопували, я плакала, адже там залишились два родинних будинки. Щоправда, в них вже ніхто не мешкав, бо мама померла ще до аварії, але ж то наше, рідне… Повалили будинки, закопали та й немає…», – розповідала пані Марія відвідувачці Чорнобильської зони Надії Мудрик-Мочаловій.
@zonanadii Марія Василенко – чаклунка-квіткарка з Чорнобиля. Нещодавно вона пішла у засвіти. Марія Матвіївна з тих, кого називають самопоселенцями. Хоча, насправді, вони повернулись у рідні краї, більшість – до своїх домівок. Марія Василенко родом з Копачів. У Чорнобилі оселилась після того, як вийшла заміж за члрнобилянина. До аварії 1986 року працювала у школі приберальницею. Після аварії повернулась й 16 роківпрацювала в гаражі на Чорнобильській станції. Чоловіка не стало ще у 1990 році. #Chornobyl #fup ♬ оригінальний звук – ЗонаНадії
Після вибуху на Чорнобильській АЕС мешканців міста Чорнобиль евакуювали, родина Василенко за місяць встигла побувати у Чернігові, Києві, Дніпропетровську. У Дніпропетровську трохи пожили в гуртожитку, потім поїхали до Чернігова, де мешкала сваха. Однак потім нишком в’їхала знову у домівку.
“Я приїхала першою. Тихо заховалась між працівниками-ліквідаторами, що їхали з Зеленого мису. В цей же день попросилася на роботу й наступного дня вже вийшла працювати в гаражі на Чорнобильській станції. Так 16 років й пропрацювала прибиральницею», – розповідає Марія Василенко, та додає: «Хазяїн (чоловік – прим.) приїхав, теж влаштувався на роботу. Через 4 роки помер, у 1990 році. Ховали його у Чорнобилі, за вокзалом”.
Нагадаємо, самосели в Чорнобилі були свідками, як російські окупанти ходили по хатах, з яких ще в 90-тих виїхали мешканці та шукали людей.