«На сусідніх вулицях шманали, розкривали двері: «Тут живуть люди?» – «Ні, виїхали». Вони тут же все розкривали, ламали, шукали. Що вони шукали – не знаю», – розповіла Галина Маркевич.
Заходили росіяни і в подвір’я, де мешкає Галина з чоловіком. Просили цигарок. Проте пенсіонери сказали, що курива не мають, тому окупанти пішли з двору.
«Перший раз я з ними, рашистами зустрівся – собак вигулював. А вони в Екоцентрі розмістилися. Тай мої собаки побігли туди до них, а я слідом за собаками. А тут ції хлопці. Один з них якийсь бурят він, начзміни – ходив колесом навколо мене. Чоловік, який лишився в мене в пам’яті неприязний, непривітливий. Видно, що противник», – згадує Євген Маркевич.
А наступного дня після візиту росіян у двір мирних людей, ЗСУ вигнали окупантів геть та зайшли у прикордонні території.
«Повилітали. Вибили їх. Наші ходили, хороші хлопці. Всі наші хороші хлопці. І я питаю своєї мудрої жінки: “От нахоробу ця заворуха треба була. Що вони добились?” Нам то є що захищать і від чого борониться, а от до чого ця біда почалась? Це непрості хлопці їх, росіян, сюди послали – вони цього не ощущають і живуть за стінами в якихось дворцах», – говорить Євген.
Нагадаємо, волонтери та поліція передавали самоселам з Чорнобильської зони допомогу. Водночас, українські військові показали, як укріплюють кордон з Білоруссю у Чорнобильській зоні.