За бажанням громади
1833 році громада Київської, Волинської, Подільської, Таврійської та Херсонської губерній виступила з проханням відкрити у Києві кадетський корпус. Тодішній імператор Микола І не мав нічого проти, але фінансування майбутнього освітнього закладу повинно було повністю лягти на плечі ініціаторів.
Так розпочався збір коштів, на 1847 рік вже було зібрано близько 200 тисяч рублів. Цього ж року сталася і ще одна важлива подія — поповнення в імператорській родині. У Миколи І народився онук, якого назвали Володимиром. Громада губерній вирішила зробити приємність владному дідусеві і виступила з ще одним проханням: назвати майбутній кадетський корпус саме на честь новонародженого.
Читайте також: Ялинка у шафі: Топ-7 цікавих фактів про Різдво
Микола І знову ж таки погодився і особисто обрав у Києві місце, де повинно було розпочатися будівництво. Але обмовився, що громада повинна не тільки профінансувати зведення навчального закладу, а й взяти на себе зобов’язання, щодо його подальшого утримання у розмірі 67 тисяч рублів на рік.
13 січня (за старим стилем 1 січня) 1852 року розпочалося навчання у новоствореному кадетському корпусі, але на той момент київські кадети ще не мали власної будівлі.
Читайте також: ТОП-6 фактів про художника зі світовим ім’ям Сандро Фазіні
Альма-матер кадетів
Зведення головної будівлі Київського кадетського корпусу розпочалося ще в 1849 році, а завершилося лише в 1857-му. Саме стільки часу знадобилося для того, щоб втілити в життя амбітний проєкт відомого київського архітектора Івана Штрома. Зрештою на мапі Києва з’явилася будівля, що нагадувала формую букву «Н».
У напівпідвальних приміщеннях корпусу розташовувалися склади, господарські приміщення різного призначення, майстерні та кухня. А от перший поверх призначався для розваг, треба сказати, що їх у житті кадетів було небагато: зустріти з близькими та самодіяльність. І побачення з батьками, і перегляд вистав відбувався у залі на першому поверсі, яка була прикрашена картинами та облаштована невеличкою сценою.
Читайте також: Кіно і люди: ТОП-10 цікавих фактів про перші фільми у старому Києві
І хоч зала на першому поверсі і здавалася досить пристойно вбраною, все ж вона сильно поступалася, так званій, Соборній залі, що розміщувалася на другому поверсі. На той час Соборна зала Володимирського Київського кадетського корпусу вважалася найбільшою у Києві. Її прикрашали портрети імператорів та великих князів, а також мармурові таблички з Георгіївськими хрестами та стрічками. Призначалася зала для особливо значущих подій та балів.
Не забули і про релігійне виховання кадетів, у корпусі було одразу два храми. Перший — православна церква Святого Рівноапостольного Князя Володимира. А другим храмом стала католицька капличка, яка з’явилася дещо пізніше і розташовувалася у приміщенні колишньої квартири директора корпусу.
Читайте також: Христос народився! Історія Різдва католицької громади Києва
Більшу частину будівлі займали приміщення рот, класи, спальні та вбиральні. Корпус був оснащений великою бібліотекою, фізичним класом, хімічною лабораторією, кабінетом історії, класом для малювання і не тільки. У корпусі була власна баня та басейн, а на березі ставку облаштували купальню та встановили декілька човнів для прогулянок.
До всього на території Київського кадетського корпусу розмішувалося ще й власне молочне господарство, фруктові сади та численні городи. Загалом заклад міг вважатися зразковим.
Читайте також: Київські традиції на Варварин день: «і перстеник у Варвари невістці дістала»
Життя кадетське
Зразковою була і поведінка кадетів, воно й зрозуміло: у закладі довгий час панувала справді військова муштра. Кадетський навчальний рік тривав з серпня по липень і складався з двох семестрів, з двома обов’язковими сесіями.
Солодку літню пору учні проводили у гаю, де жили в палатках. Але відпочинок маленьким військовим лише снився: з 5 ранку і до 9 години вечора учні повинні були виконувати вправи, марширувати та поліпшувати свою фізичну підготовку.
Читайте також: ТОП-7 цікавих фактів про Північний міст
Навчальна програма закладу складалася з загальних та військових дисциплін, а до всього можна було ще й опановувати ремісничі професії. Так бажаючі могли вправлятися у токарній та слюсарній майстернях. Подекуди учні Володимирського Київського кадетського корпусу виказували справжній талант в обробці дерева і створювали шафи для книг з філігранним різьбленням.
Читайте також: Святковий марафон у старому Києві: ворожба, епідемія, побиття посуду та не комуністична зірка
Загалом у корпусі навчалося 400 учнів у п’яти ротах. У 1858 році до 5-ти класів додалося ще два спеціальні класи, після закінчення яких можна було отримати офіцерський чин.
У 1865 році корпус реорганізували і від тепер він став Володимирською Київською воєнною гімназією. Значні зміни відбулися і життя учнів: військової муштри стало менше, а загальноосвітніх предметів — більше. Юнаки отримали змогу більше читати, а на балах могли вправлятися в танцювальній дисципліні з дівчатами (до 1863 року учні танцювали лише один з одним).
Читайте також: Об’єднані Лук’янівською тюрмою: Богомолець, Петлюра, Рильський, отець Олександр
Проте потепленні і лібералізація тривали недовго, керманичі закладу помітили, що дисципліна почала кульгати, а у 1867 році стався справжнісінький учнівський бунт. Кадетським корпусом заклад знову став у 1882 році, тоді ж почалося «закручування гайок» і повернення до старої армійської муштри. Більше реформ не було аж до 1920 року, коли київських кадетів вимушено об’єднали з одеськими у Константинівський корпус.
Читайте також: ТОП-7 кумедних фактів з історії Київського університету: лицарі науки, революціонери і шанувальники дівчат
Ким же стали київські кадети
Доля більшості вихованців закладу зрозуміла — вони стали військовими. Серед відомих учнів Володимирського Київського кадетського корпусу щонайменш два генерали: М. Духонін та М. Дроздовський.
Цікаво, що деякі випускники закладу, незважаючи на спільне минула, розійшлися у політичних поглядах в діаметрально протилежних напрямках. Так відомий випускник 1898 року Сергій Каменєв стане одіозним червоним комісаром, а випускник 1900 року — Всеволод Петров обере інший бік і стане воєнним міністром Української Народної Республіки.
Серед учнів Київського кадетського корпусу буд і юнак, якому судилося стати зовсім не військом. Микола Бердяєв провчився у корпусі шість класів, але так і не пройнявся армійською романтикою, ба більше — переконався, що хоче стати філософом. Тому покину навчання у Київському кадетському корпусі і розпочав підготовку до вступу в університет.