Лицарі без Камелота
Рішення про заснування університету приймали поспіхом, і поспіхом же його і відкрили. Ще до будівництва корпусу університету, у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира — 27 липня (15 липня за старим стилем) 1834 року.
Першими трьома студентами вишу стали випускники-відмінники гімназії: В. Гриш, В. Переволоцкий та О. Потапович. А посвячував їх у студенти герой війни 1812 року — князь Фабіан Вільгельмович фон-дер-Остен-Сакен, який вручив їм шпаги.
Всього на перший курс було зараховано тоді тільки 62 студента. Всі вони навчалися на єдиному філософському факультеті, який був розділений на два напрямки: історико-філологічний та фізико-математичний
Читайте також: Хобі сім’ї Терещенків, яке стало культурною спадщиною киян
Танцюють всі!
Урочиста посвята у студенти, яка дещо нагадувала посвяту у лицарів, була таким собі авансом — у майбутньому від студентів університету чекали бездоганної поведінки і вишуканих манер. Сановний опікун вишу — імператор Микола І вже в 1835 році прибув з інспекцією.
Не відомо, чи підлягали перевірці знання студентів, але їх манери точно піддалися безжальній критиці, цар залишився невдоволений. Як наслідок до університетського курсу дисциплін додали ще один обов’язковий предмет — танці. До того ж молодих людей вчили триматися на публіці, їздити верхи, грати на музичних інструментах та малювати.
Читайте також: Емілія та Олена Прахови: жінки, що надихали до божевілля або на кого моляться кияни?
Гоголь кидає все
Микола Васильович Гоголь був ладен покинути все і вирушити до Києва, щоб обійняти посаду професора всесвітньої історії у новоствореному Університеті Святого Володимира. Щоправда, в його листі з цього приводу більше уваги приділяється київським смаколикам, а ніж київській освіті:
«І як уявлю, що тепер на Київському ринку цілі ряиі уставлені персиками, абрикосами, які всі там ніпочому, що києво-печерські ченці вже облизують уста, думаючи про виготовлення вина із домашнього винограду… – так, право, і розбирає їхати, кинувши все».
Однак не так сталося, як гадалося, посаду запропонували харківському професору Володимиру Циху. Невідомо, чому Гоголь так і не отримав запрошення, але загально відомо, що на папері він викладав свої думки набагато краще, ніж в лекторіях.
Читайте також: Київська опера: легенди, міфи та криваві драми
Увага, акція! -50% для царя
У 1835 році особисто Микола І затвердив проєкт архітектора Вікентія Беретті по будівництву корпусу університету. Велична будівля у стилі модерн повинна була з’явитися на пустирі посеред Києва.
Київські магнати підійшли творчо до формування розцінок на державне замовлення, і зрештою кошторис склали на круглу суму — 8 мільйонів рублів. У 1837 році до Києва приїздить Микола І, який вже готовий закладати першу цеглинку у фундамент храму науки. І тут він дізнається про остаточну вартість будівництва, його коментар був наступним:
«Вісім мільйонів рублів на якихось хлопчаків?! Я університету не закладаю!»
Рішучість царя змусила забудовників переглянути розцінки і зрештою знизити їх більше як на 50%. Остаточна сума кошторису становила вже 3 млн. 859 тисяч рублів. Так почалося будівництво Червоного корпусу.
Читайте також: Гендерна нерівність або як киянки колись дорогоцінну освіту здобували
Чому корпус зашарівся?
Більше всього розмов точиться навколо кольору головної будівлі університету. Існують і студентські хуліганські легенди, і серйозні припущення істориків. Більшість останніх зводиться до того, що корпус мав бути коричневим, на кшталт Зимнього палацу у Петербурзі. Але фарбу змішали неправильно, тому будівля і «почервоніла». Існує припущення, що корпус пофарбували у червоний колір, через червоно-чорну стрічку на ордені Святого Володимира.
Що до студентських легенд, то тут існує два кумедних припущення. Згідно першої легенди корпус саме тому червоний, що за стільки років просто пропитався кров’ю студентів, яку вони пролили у битві за знання.
А друга легенда говорить про те, що корпус навмисно пофарбували в червоний колір, щоб таким чином засоромити студентів. Мовляв Микола І був настільки шокований неприйнятною поведінкою студентів, їх розгульним способом життя, що наказав фарбувати саме в яскраво-червоний, щоб хоч стіни «соромилися».
Читайте також: Непристойні адреси старого Києва: життя повій
Краще повії, ніж політика
Якщо Миколі І приписують спроби закликати студентів до пристойної поведінки, то Київський воєнний губернатор Дмитро Бібіков пропонував їм радше зосереджувати свою увагу на дівчатах, ніж займатися революційною діяльністю.
У своїй промові до студентів медиків він досить прямо сформулював свою думку:
«Ви, панове, танцюєте, граєте у карти, упадаєте за чужими дружинами, відвідуєте повій, бийте повій, але політикою не займайтеся, а ні, то вижену з університету».
У словах губернатора була правда, адже студенти університету були бажаними гостями не тільки на світських вечорах та балах, а й у публічних домах. Відомо, що дівчата сумнівної репутації навіть облюбували університетський парк: вночі в його тінистих алеях вони чатували на клієнтів.
Що ж до зацікавленістю політикою, то і тут губернатор мав рацію. Університет прославився і Кирило-Мефодіївським товариством — таємною політичною організацією, і тим, що виховував революціонера і вбивцю П. Столипіна — Дмитра Богрова, і іншими політично активними студентами та викладачами.
Читайте також: Київ, якого більше немає: топ-10 зруйнованих об’єктів
«КІНО», «ВІНО» і доміно
Своє існування Університет Святого Володимира припинив 29 березня 1919 року, а потім почалася історія навчального закладу, який змінив чимало назв.
У 1920 році студенти вже навчалися у Вищому інституті народної освіти ім. М. Драгоманова або «ВІНО». У 1926 році заклад перейменували у Київський інститут народної освіти ім. М. Драгоманова або «КІНО».
У 1933 році обрали лаконічну назву Київський державний університет, але й на цьому не спинилися. Вже в 1939 році додали до назви ім’я Тараса Шевченка, воно й зрозуміло, Тарас Григорович в університеті працював.
Через 20 років у назві освітнього закладу з’явилося ще одне прізвище — Леніна, а в 1984 році до поета і вождя додали ще й революцію: Київський ордена Леніна і ордена Жовтневої Революції державний університет імені Т. Г. Шевченка.
Сьогодні ж 186-річний університет знаний по всьому світі як Київський національний університет імені Тараса Шевченка.