Існує повір’я, що ніч з 31 жовтня на 1 листопада знайшла містичне значення ще 2000 років тому.
Перші згадки про Хелловін припадають ще на XVI століття, оскільки його прообраз — язичницьке свято Самайн, яке асоціювалося зі смертю, потойбічним і надприродним, відзначалося ще кельтами. Потім Самайн стали відзначати в усіх країнах Британських островів. У XIX-XX століттях свято поступово відмирає, йому на зміну приходить більш сучасне свято — Хеллоуін, що традиційно вважається Днем усіх святих.
За переказами, в ніч перед Хеллоуїном духи, що живуть у потойбічному світі, повертаються на землю, саме тому свято, а точніше, його переддень називають Днем всіх святих. А легенда згадує хитрого грішника Джека, якого не прийняли ні в пекло, ні в рай і він поневірявся на землі з пекельним вогнем в руках. Для того щоб полум’я не згасло, Джек використовував гарбуз, як ліхтар, який став згодом символом свята.
Вважалося, що для того, щоб задобрити духів і налагодити з ними контакт, необхідно принести символічне пожертвування — винести на поріг будинку всілякі частування та ласощі.
Діти напередодні Хеллоуїна традиційно вбираються в костюми всіляких потвор і містичних істот — Мумій, монстра Франкенштейна, відьом, злих духів і персонажів фільмів жахів, а потім обходять родичів і знайомих, збираючи так звану «данину» — солодощі та здобу, викрикуючи при цьому фразу: «Солодощі або життя!».