День Державного Прапора. “Дві рівновеликі смуги”, чи щось значно більше?

Автор: Тетяна Сененко
12:00 23.08

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Згідно зі статтею 20 Конституції України, прапор країни – це дві рівновеликі смуги синього та жовтого кольорів.

День Державного Прапора. “Дві рівновеликі смуги”, чи щось значно більше?

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Згідно зі статтею 20 Конституції України, прапор країни – це дві рівнозначні смуги синього і жовтого кольорів. Що ж ховається за цим сухим канцелярським визначенням? Що означають кольори для солдата і громадянина – полотнище з тканини або щось більше?

Історично хоругву, прапор або стяг використовували для збору солдатів, щоб в штовханині і плутанині сутички відшукати товаришів по зброї. Так як більшість бійців було неписьменними, то використовувалися зрозумілі мотиви, найчастіше релігійні. У християнських землях Східної Європи – це Богородиця, Спаситель, Георгій Побідоносець, Архангел Михаїл.

Сама назва хоругви стало позначати тактичну одиницю, в польському війську, литовському, білоруських і українських надвірних підрозділах – 100-200 вояків, за нашими сьогоднішніми мірками  – рота. Командував ними хорунжий. 

Вишите золотом і шовком полотнище, розписане яскравими фарбами, не було безумовним правилом – збирати загін можна було і під звичайним держаком з хрестом або кінським хвостом, хоругву або стяг необхідно було заслужити. Зазвичай кольору землі, релігійні мотиви, для кожної тактичної одиниці вишивався ще святий або патрон, щоб останній селянин міг чітко впізнати свій символ. Бачиш святого з головою пса, бачиш міський герб і чуєш трубу – пробивайся у той бік. Піднімали його перед битвою, а в мирний час прапор був символом – під ним укладали торговельні угоди, складалися договори, цілувався хрест під час перемир’я, приносили присягу.


Втратити дорогоцінний прапор із зображенням святого покровителя було страшною ганьбою – символом того, що вищі сили відвернулися від війська. Крім того, ворог іновірець міг віддати чужі символи на поталу, наприклад, католики шведи чи магометани турки, бувало, робили з ікон шахові дошки, а зі стягів шили попони для коней або топтали копитами перед строєм. Наочний символ, за кого бог і військова удача. Тому за втрату прапора підрозділ могли розформовувати – солдати приписувалися до інших частин, практикувалися тілесні покарання, позбавлення платні.

 

Покарання за втрату контролю, коли відступали або бігли так, що не змогли врятувати прапор. 

Перша згадка про традиційні українські кольори стосується  битви під Грюнвальдом – ключової битві проти Тевтонського ордена поляків і литовців в 1410 році. У хоругви з Перемишля їх міський жовтий орел на блакитному, а у Львова знаменитий жовтий лев, що встав на диби на блакитне поле. У запорізьких козаків через два століття, на сотенних значках, непоодинокими були мотиви, коли на блакитному полі, вишивалися жовтим хрести, Богородиця, зірки або перначі. Але як такий прапор, як ми його знаємо з’явився під час «весни народів» в Австро-Угорщині 1848 року. Тоді під час стихійного повстання він вперше був піднятий на барикадах і головна порада русинів Галичини затвердив жовто-блакитний колір. Під ним вмирали студенти з кличем «Геть Австрію», під ним повстання було розстріляно артилерією і полито кров’ю. Саме звідти прапор з «пшеницею» і «небом» поширився по землях Придніпров’я і Слобожанщини. Саме за нього гинули сотні УНР і відправлялися освоювати Колиму кулаки. Саме цей прапор привіз Кравчуку «президент УНР у вигнанні».

Традиції трепетно ​​ставиться до прапора і його кольорів уже дві тисячі років, ще у римлян за його втрату легіон міг зазнати децимації – страчений за жеребом кожен десятий. Навіть комуністи, які заперечували все сакральне і релігію в державних кольорах, ніколи не боролися з традицією цілувати край прапора або розформовувати частину після його втрати.

І гімнастки, які плачуть від вигляду колірів своєї країни, шо пливуть над залом, і вкриті труни наших полеглих побратимів, і прапори над розгойданим людським морем на Майдані, говорять нам про те, що і в XXI столітті для сотень тисяч людей це не просто шматок тканини на ціпку.

Це неможливо пояснити логічно, як неможливо пояснити і те, навіщо американці беруть на бойові операції прапор країни, щоб потім повісити його під склом удома. Зв’язок поколінь. Зв’язок часів. Символ бойового братерства і пролитої крові. Причетність до щось більшого, ніж просто відбути два покоління життя і назавжди зникнути в безвісності могили.

Пшениця, яка годує половину світу, і безмежне небо над нами як символ волі – Державний Прапор України.

 

Великий Київ у Google News

підписатися