День 26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?

Автор: Тетяна Ніжинська
08:08 26.04

Газети писали про здобутки і ні слова про небезпеку. 26 квітня 1986 року кияни займалися буденними справами. Той день нічим не відрізнявся від попереднього. Ну, можливо, лише тим, що то була субота – довгоочікуваний вихідний.

День 26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?

26 квітня о 1:23 на Чорнобильській атомній станції імені Володимира Ілліча Леніна сталася аварія. Експеримент учених призвів до вибуху.

Тієї ночі кияни, як і жителі міста Прип’ять, мирно спали. На ранок сталося те, що “нічого не сталося”.

26 квітня 1986 року нічим не відрізнялося від 25-го. Ну, можливо, лише тим, що це була субота – довгоочікуваний вихідний.

Аварія на ЧАЕС – Чорнобиль – Київ 1986 – 26 квітня 1986 рік – вибух на ЧАЕС
Київ, 26 квітня 1986 року. Джерело: retroua.com

Читайте також: До Дня космонавтики: український мрійник, який змінив світ

Що робили кияни: насолоджувалися погодою

Весна 1986 року видалася настільки теплою, що 26 квітня кияни ніжились на сонечку, а дехто, навіть, загорав. У цей день стовпчики термометрів досягали позначки 20 градусів, дощу не було.

загрузка...

Люди гуляли на «свіжому» повітрі у той час, коли відбувався шалений викид радіації.

Тим не менш, більшість фахівців схильні на погоду не нарікати. Ба більше – вдячні їй. Земля прогрілася настільки, що повітряні потоки піднімалися вгору, і разом з собою виносили продукти горіння та радіоактивні викиди в атмосферні шари.

В той день допоміг Києву і Південно-східний сильний вітер. Саме він відносив викиди з реактору не в напрямку української столиці, а до Білорусі й далі – до Скандинавських країн. До речі, ось чому першими на сполох забили саме шведи.

Що мали робити кияни? Цікаво, що 26 квітня 1986 року мало би виглядати у Києві достоту так, як сьогодні. Тобто всі повинні були б сидіти вдома, зачинити двері і вікна, вживати пігулки насичені йодом і, як учать в школі на заняттях ОБЖД, – пити червоне вино.

Читайте також: Город-герой! Как Киев побеждал «испанку», потеряв 10 тысяч человек

Що робили кияни: готувалися святкувати

Та Київ готувався святкувати Першотравень. Першотравнева демонстрація у Радянському Союзі була традиційним масовим видовищем, ніщо не могло її відмінити. Як виявилося, справді – ніщо, навіть аварія на ЧАЕС.

Задіяні у святкуванні школярі активно готувалися до виступу і проводили численні репетиції. Їм заздалегідь видали костюми.

Лише в минулому році були розсекречені архіви КДБ, там є цікаві подробиці. Зокрема з приводу дитячих костюмів зазначається: “Одяг має досить високий рівень фону. Школи мають намір здати костюми до палацу піонерів. Необхідна дезактивація”.

Аварія на ЧАЕС – Чорнобиль – Київ 1986 – 26 квітня 1986 рік – вибух на ЧАЕС
Київ, Першотравнева демонстрація, 1986 рік. Джерело: newizv.ru

Щодо того, як вплинула радіація на самих дітей, що не тільки виходили на Першотравневу демонстрацію, а ще й довгий час тренувалися на відкритому повітрі, то цього не перевіряли.

Що мали би робити кияни? Власне те, що було зроблено лише в 20-х числах травня – евакуювати дітей. Дітлахів з Київської, Чернігівської і Житомирської областей таки вивезли. При чому Володимир Щербицький пішов тоді наперекір рішенню “Москви”, сказав:

За дітей нас з партії не виключать, тому давайте рятувати генофонд України”.

Аварія на ЧАЕС – Чорнобиль – Київ 1986 – 26 квітня 1986 рік – вибух на ЧАЕС
Діти з Прип’яті на святкуванні 1 травня. Джерело: was.media

Читайте також: Дорогожичи или Бабий Яр? История названий

Що робили кияни: читали “Правду”

“Не читайте радянських газет”, – застережував професор Преображенський, але ж читали, бо звідкілясь треба було дізнаватися новини.

Ось, якими новинами майоріли перші шпальта легендарної газети “Правда” за суботу, 26 квітня 1986 року.

Стаття з заголовком “Єдині цілі, спільні завдання”, радісно повідомляла: “Справа соціалізму впевнена просувається вперед. Свідченням тому –  кожен вищий форум комуністів братніх країн. У ці передтравневі дні в Берліні відбувся 11 з’їзд Соціалістичної єдиної партії Німеччини – марксистсько-ленінського авангарду трудового народу НДР”.

У цьому ж випуску на першій сторінці були розміщені матеріали про здобутки у сферах легкої промисловості, тваринництва і таке інше. Але найцікавіше, що дві невеличкі колонки були присвячені досить символічним темам.

Стаття – “Енергію дає “Північне сяйво”, звітувала: “Колектив плавучої електростанції “Північне сяйво” на узбережжі Чукотки відмінно справляється з соціалістичними зобов’язаннями. Енергетики безперебійно і чітко постачають сіверян електроенергією”. І ні слова, про ЧАЕС, яка вочевидь, не так вдало справлялася з “зобов’язаннями”.

Друга символічна стаття називалася “Вимоги Хіросіми”, в ній автор стверджував: “США повинні дослухатися до вимог народу щодо заборони ядерного озброєння”.

Можна було б припустити, що кореспонденти газети ще просто не зорієнтувалися і страшні новини будуть розміщенні у випуску за 27 квітня. Але ні, відомо, що перша офіційна інформація щодо аварії з’явилася лише 28 квітня у програмі «Время». Та і та – лише тому, що міжнародна спільнота примушувала владу зізнатися.

Що мали би робити кияни? Запитання риторичне. В ідеалі вони повинні були б читати саме правду, без лапок і максимально прозору. Проте, деякі експерти схильні вважати, що і Першотравнева демонстрація, і замовчування були потрібні для того аби не допустити паніки і ще більших проблем.

Аварія на ЧАЕС – Чорнобиль – Київ 1986 – 26 квітня 1986 рік – вибух на ЧАЕС
Газети в зоні ураження. Джерело: was.media

Читайте також: Проклятые места Киева: взгляд скептика

Що робила влада: вагалася

Кияни 26 квітня були вимушені робити те, що і зазвичай тільки тому, що влада прийняла рішення за них. А сама владна верхівка – вагалася і чекала порятунку від науковців. Науковці, в свою чергу, вперше зіткнулися з проблемою такого масштабу і терміново розрадити не могли. Ще й сьогодні з причинами аварії, ба більше – з наслідками не все з’ясовано.

Сам Михайло Горбачов відверто говорив, що про ситуацію на ЧАЕС дізнався о п’ятій ранку – фактично через кілька годин після трагедії. Щоправда, він наголошує на тому, що йому не сказали всієї правди і, що він був переконаний, що сталася саме аварія, а вибуху не було.

Знав про проблему і Володимир Щербицький – Перший секретар Комуністичної партії УРСР. Це йому на стіл потрапляли документи з замірами рівня радіації. Патрульні тоді проводили заміри, які їх шокували, часом вони навіть думали, що дозиметри вийшли з ладу.

І це саме влада вирішила замовчувати проблему, і навіть занижувала показники радіації, намагаючись переконати, що все в нормі.

Цікавим є і ще один документ з архівів КДБ, який розсекретили: “За даними Шевченківського РВ УКДБ адміністрація Київської обласної та 25 лікарень, посилаючись на вказівку МОЗ УРСР (нібито Наказ № 24с від 11.05.86 р.) в історіях хвороби хворих з ознаками “променева хвороба” вказувати діагноз “вегето-судинна дистонія”.

Хворих, скоріше за все, було чимало. Адже сонячні ванни, прогулянки на “свіжому” повітрі, репетиції виступів та Першотравнева демонстрація у таких обставинах були просто неприйнятними і дуже шкідливими.

Володимир Щербицький – людина, що викликає неоднозначні оцінки. Хтось говорить, що він був противником будівництва ЧАЕС, потім відмовлявся проводити демонстрацію і скоротив її до мінімуму – 1 година 20 хвилин, наперекір Партії евакуював дітей і робив все можливе для того, щоб не було паніки. А хтось вважає, що все це слабкі аргументи у ситуації, коли мільйони людей опинилися під загрозою смерті, та ще й такої страшної.

Сам Володимир Щербицький, нібито говорив, що дуже недооцінював ситуацію, як і всі можновладці тоді, і саме тому не боявся вивести на демонстрацію з нагоди 1 травня своїх дітей та онуків.

Що мала би робити влада? На це, багато в чому також риторичне питання, кожен має відповісти для себе сам.

Аварія на ЧАЕС – Чорнобиль – Київ 1986 – 26 квітня 1986 рік – вибух на ЧАЕС
Київські студенти-медики, що відправляються на ЧАЕС. Джерело: was.media

Читайте також: Світлини старого Києва: Ланцюговий міст, фотографи-шпигуни та листівка з видом на тюрму

Насправді більшість киян 26 квітня 1986 року робили щось неправильно, зрозуміло, не із власної провини і волі, а лише тому, що не були “в курсі”.

Та були люди, які зробили все правильно – ліквідатори.

Рятівники, які кинулися гасити полум’я ціною власного життя.

Таких героїв було багато, щонайменше півмільйона людей, які протягом багатьох місяців ще боролися з мирним атомом.

Слава їм і наша вдячність!

Великий Київ у Google News

підписатися
загрузка...