Як розповіли в Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова, військовий хірург взявся за маніпуляції, асистували медики-добровольці.
Часу на ухвалення рішення обмаль: або дадуть шанс, або вже в прифронтовому госпіталі відріжуть. Саме той випадок, коли не кожен судинний хірург це може зробити, а у добровольців та військових лікарів на фронті нема іншого виходу, зауважують у ПДМШ.
Поставили дві трубки, вхід-вихід зробили. Майже годину працювали. Хлопцю повезло, не було поранених певний час. Тож медики змогли повноцінно оперувати одного пацієнта. Боєць переживав за другу ногу, бо вона боліла, а цю він просто не відчував
«Врятували. Звісно, нога – це не життя, але теж важлива, – каже молодий хірург-доброволець ПДМШ, – Ви знаєте, чому з нами всі на стабі хочуть працювати? Бо ми відчуваємо, коли варто хапати життя на краю, знаємо, коли варто тримати бій зі смертю. Навіть якщо для захисників є мінімальний шанс – ми зберемо залишки власних сил і продовжимо рятувати ноги, руки, голови, життя».