Зранку ми опублікували статтю “День 26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?“. В ній ми згадали, яким був день 26 квітня 1986 року для Києва.
Читачі “Великого Києва” усією душею відреагували на цей матеріал, за 11 годин пост набрав 902 вподобання та понад 100 коментарів, у яких читачі розповіли про те, яким був їх день: теплим, діловим, незрозумілим, багатообіцяючим…
Ми перечитали всі коментарі та обрали ті, які найсильніше влучили у наші редакторські серця.
Отож, що робили читачі “Великого Києва” у той фатальний день?
Багато хто гуляв та насолоджувався природою і спілкуванням….
Було тепло, ходили на рибалку, на другий днь вранці дізнались про Чорнобиль”.
Гуляли в лісі, дитині було 3 місяці. На травневі свята. Було сонячно та тепло. Згадуєш – страшно. Поїхали до бабусі в Оренбурзьку область. Все життя пам’ятаю, як мені там допомагали. Пам’ятаю та завжди подумки дякую цим людям”.
А ще все цвіло і падав дощик.
Добре пам’ятаю, було тепло, все в цвітінні, моросив дощик. Йшла з курсів машинопису при фірмі “Світанок”. Була на другому місяці. Тільки 3 травня дізналась, під яким дощичком гуляла. Слава Богу, для мене все закінчилось добре”.
26 квітня 1986 року ходили з маленькою дочкою в цирк на денну виставу. Після вистави виявила, що пройшов дощ, були калюжі. Про аварію дізналась уже зранку, брат приніс цю новину. А 9 травня просиділи день в аеропорту і в результаті виїхали до Воронежу до родичів. А в них, виявилось, що схожа ситуація була з радіацією, просто ніхто не афішував. Про це мені казала лікарка. От така печальна ситуація”.
І ще одна історія про маленьку дочку. Залишається лише здогадуватись, як така неймовірна кількість радіації вплинула на крихітні, ще несформовані організми та тіла.
А я з маленькою дочкою 4 місяці гуляла в парку. Автомобіль, що проїжджав повз, “Волга”, зупинився (що запам’ятала, то це, що він був дуже брудний), відчинилось вікно, чоловік сказав: “Швидко ідіть додому, зачиніть вікна, в Чорнобилі аварія, вітер на Київ”. Я нічого не зрозуміла, але зрозуміла, що щось страшне. Пішла додому, розповіла сусідам. Офіційно оголосили дні через 2″.
Комусь було не до прогулянок, адже попереду була Першотравнева демонстрація.
Я мала брати участь в спортивному параді акробатів та гімнастів, ми цілий місяць готувались, нам видали форму і напередодні була генеральна репетиція. Але коли 1 травня ми стояли на старті біля Республіканського стадіону (Олімпійський), нас раптом зібрали та сказали, що ми не братимемо участі, і щоб ми бігом ішли додому та закривали вікна та двері. Ми тоді дуже сильно засмутились”.
А от комусь все ж “пощастило” дійти до демонстрації.
Не дуже добре пам’ятаю саме 26, зате дуже добре пам’ятаю 1 травня. Ми з моїми одногрупницями махали гілочками на демонстрації на Майдані”.
В народі кажуть: “Якби не потішивсь, то б повішавсь”. Пригадали в коментарях і сатиричні віршики з приводу аварії та комуністичної партії.
Рідній партії спасибі за добро та ласку, / місто Прип’ять над Дніпром, п’ять рентген на Паску…”
Наскільки різними б чи схожими не були ці історії, люди сходяться на одному – вони проводять паралелі із цьогорічними Чорнобильськими пожежами.
Так так! Просто як цього року! На 10 день після сидіння в диму нарешті і влада це помітила, а що ж це та де горить? Але так зручно використовувати минуле для пропаганди, так?”.
По ходу, за стільки років позиція влади принципово не змінилась”.
Втім, треба дозволити владі говорити самій за себе. В інтерв’ю Віталію Портнікову колишній міністр екології та природній ресурсі Остап Семерак розповів про те, яку роботу було пророблено з убезпечення Чорнобильської зони. Читайте: Що розніс вітер з Чорнобилю? 9 тез з інтерв’ю експертів Віталію Портнікову
Читайте також: День 26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?