Довідка про сповідь
Навчання у дореволюційному Києві було нерозривно пов’язане з релігійним вихованням. Тому, щоб вступити до університету неодмінно треба було скласти іспит з такої незвичайної дисципліни, як «Закон Божий, Священна та Церковна історія».
Але лишень теорію студентові обійтись було неможливо, в стінах університету за кожним юнаком сумлінно стежив пан інспектор. В його обов’язки входив контроль за практичною частиною релігійного виховання, себто за тим, щоб кожен студент у вихідні та на свята обов’язково відвідував церкву та сповідався.
Студенти-лютерани повинні були принести інспектору довідку від священика про конформацію, а католики несли довідку про перше причастя. Особливо пильно ставилися до релігійного виховання студентів-бюджетників: під час вранішньої та вечірньої молитви вони не мали права покидати свої кімнати.
Читайте також: ТОП-7 кумедних фактів з історії Київського університету: лицарі науки, революціонери і шанувальники дівчат
У мундирі та при шпазі
Микола І був прихильником військової дисципліни, тому за часів його правління студенти більше були схожі на офіцерів, а ніж на учнів. Вирішальне значення мала навіть не успішність у засвоєнні предметів, а виправка, зачіска на уміння носити форму.
Задля того, щоб київські студенти могли відповідати вимогам царя, в список університетських дисциплін додали танці, фехтування та верхову їзду. До того ж встановили навіть типову зачіску, яку мали носити всі вихованці вишу.
Впізнати студента на святі чи офіційному зібрані було легко: юнак у темно-зеленій формі, з капелюхові та при шпазі. У стінах університету дозволялося замість капелюха носити кашкета, але і він мав бути стандартним та доглянутим.
Читайте також: Київ кадетський: чоловіче виховання
Вишиванка та «белоподкладочники»
З приходом до влади нового царя — Олександра ІІ почався період лібералізації. Послаблення контролю за носінням форми призвело до того, що певна частина студентства почала впроваджувати власну моду.
У новому вбранні київських студентів відчувалася перш за все політична позиція. На зімну типовій армійські зачісці пришла українська — «в кружечок», а темно-зелену форму потіснила вишиванка. Нові київські студенти не визнав зверхності дворянства по відношенню до українського сила та пропагували патріотизм.
До українських студентів швидко долучилися й поляки, які теж почали носити в університеті національне вбрання. Зрештою, лише незначна частина юнаків продовжувала носити форму, тому у 1861 році її взагалі відмінили. Але свобода була не такою беззаперечною, як хотілось. Разом з відміною форми прийшли і обмеження: заборона носити національні костюми.
А у 1885 році відбулося повернення до стандартів — Олександр ІІІ вирішив, що студенти теж причетні до смерті його батька, а виною всьому – розхитана дисципліна. Тому темно-зелена форма з двома золотавими ґудзиками та темно-синім комірцем знову стала обов’язковою.
Цікаво, що за формою можна було встановити не тільки статус юнака, а й статки його сім’ї. Вихідці із заможні родин шили собі форму із більш дорогої матерії та з білою підкладкою, через що й отримали прізвисько «белоподкладочники».
Читайте також: Гендерна нерівність або як киянки колись дорогоцінну освіту здобували
Порушників у карцер!
За поведінкою студентів стежили досить пильно, так у Університеті Святого Володимира розробили навіть 16 обов’язкових правил. Покарання за їх порушення різнилися. Незначні проступки каралися доганою ректора та забороную покидати територію університету, за більше значне порушення можна було отримати карцер, якщо ж поведінка студента розцінювалася як неприпустима, то його виключали з університету. Цікаво, що включення могло стати фатальним, адже інколи студентові автоматично заборонялося навчатися у будь-якому іншому вишу імперії.
Найулюбленішими проступками київських студентів були дуелі, прогул лекцій, недотримання розпорядку для та, ясна річ, не дотримання правил носіння форми. А найчастішим покаранням був карцер.
Читайте також: Об’єднані Лук’янівською тюрмою: Богомолець, Петлюра, Рильський, отець Олександр
У карцер порушників відправляли у вихідні чи святкові дні. Вважалося, що у карцері студент міг проводити час лише за читанням Біблії та обдумуванням своєї поведінки. Якщо порушення було значним, то студент міг відправитися у карцер на три дні та ще й з обмеженням у харчуванні: тільки хліб та вода. Незначні порушення каралися м’якше: у карцері студент проводив тільки один день і харчувався, як всі.
Проте студенти у всі часи були хитрими та волелюбними людьми. Порушників зазвичай було багато, серед них зустрічалися представники різних суспільних класів та різного достатку. Тому досить часто студенти давали наглядачам хабарі та влаштовували справжні вечірки у карцерів. Тут біло все: диспути на філософські теми, галасне виконання пісень та жарти і, навіть, алкоголь.