Наприкінці XIX століття Шулявка була околицею Києва і там знаходилось одне із найбільших та успішних підприємств міста – Перший київський машинобудівний завод, відомий як “Більшовик”. Але цю назву він отримав згодом, а справжнім «батьком» заводу був швейцарець Якоб Гретер.
Що було
Чому Гретер приїхав до Києва не відомо. Спершу швейцарець придбав у вічне користування чотири десятини землі на Шулявці. На той час відкривалось багато фірм, що спеціалізувались на цукрі. А обладнання для них купували за кордоном дуже дорого – то ж Гретер вирішив робити його прямо в Києві разом з компаньоном Філіпом Мозером. Таким чином 26 липня 1882 року відкрився Київський чавуноливарний та механічний завод.
Через кілька років компаньйони посварилися і Гретер знайшов нового – інженера із Чехії Йозефа Криванека. Фірма змінила свою назву і форму власності: Київський машинобудівний і котельний завод Гретера і Криванека став акціонерним підприємством. В 1890 році почалась масштабна модернізація. Було закуплене найсучасніше обладнання, почали працювати нові цехи. Завод Гретера і Криванека став одним з найбільших в місті. Завод став монополістом в своїй галузі. Він почав виготовляти рейки для залізниці і міського трамвая.
У 1909 році власним коштом була побудована залізнична гілка, що поєднувала завод зі станцією «Святошин». Завдяки цьому швидкість доставки як сировини, так і готової продукції збільшилась. Якоб Гретер став важливою людиною в місті. Йозеф Криванек займався ж виключно роботою. В 1910 році він застудився та помер.
Перед зміною влади та приходом більшовиків Гретер був безсилий. В березні 1918 року Якоб разом з консулами Англії, Франції та США поїхав закордон. Тоді, він думав що тимчасово. Але епоха Якоба Гретера закінчилась. В 1920 році радянська влада націоналізувала підприємство, а у 1922 році він отримав нове ім’я – “Більшовик”. В СРСР зуміли оцінити потенціал підприємства, тому його не знищували і обкрадали, а навпаки – розвивали. У 1926 році був введений новий технологічний процес – електрозварка. Там працював Євгеній Патон, ще не академік, а звичайний професор КПІ.
Під час оборони Києва у 1941 році на заводі випускали артилерійські снаряди, броньовики, ремонтували танки та автомобілі. Однак підприємство неодноразово обстрілювали, тому частина обладнання та робітників були евакуйовані. В боях за звільнення міста будівлі заводу зазнали значних руйнувань. Відновлення почалося в 1944 році. У 1948 році відновлений «Більшовик» досяг довоєнних обсягів виробництва.
В незалежній Україні справи на заводі йшли погано. Не було замовлень на виробництво оборонної техніки. Економічна криза на пострадянській території призвела до того, що у 1995 році завод мало не припинив своє існування.
З 2018 року ВАТ «Більшовик» більше не має. Він змінив свою назву на АТ «Перший київський машинобудівний завод». В останні роки ПКМЗ накопичив борги на майже 500 млн грн, а щороку в середньому приносить збитку на 20 млн грн.
Що буде
Сьогодні “Більшовик” продали на аукціоні за 1 429 017 000 гривень. У торгах АТ “ПКМЗ” переміг ТОВ “Дженерал Комерс”, яка пов’язана із групою UFuture Василя Хмельницького та Андрія Іванова.
У Фонді держмайна заявили, що покупець має право перенести виробничі потужності заводу на його філію у Жашкові (Черкаська область).
Що саме буде на місці заводу точно поки невідомо. Припускають, що там може бути ТРЦ, бізнес-центр, а можливо багатоповерхівка.
За словами керівниці напряму управління публічним майном Transparency International Ukraine Христини Зелінської, якщо розглядати цей об’єкт купівлі з точки зору майбутньої інвестиції, то він можливо через кілька років може стати торговим центром чи юніт-сіті у центрі Києва.
Зазначимо, що раніше мер Києва Віталій Кличко до кого тільки не звертався з проханням вирішити питання зі знесенням цеху № 5 заводу “Більшовик”, через який не могли добудувати з’їзд Шулявського мосту. Він навіть погрожував, що “сяде на екскаватор і знесе до чортової матері цей 5-й цех”.
