Будівництво костелу тривало майже 20 років. Активним життям споруда почала жити у 1909 році, коли відбулося її освячення. Першим настоятелем парафії Святого Миколая став Йосип-Іван Змигродський – уродженець Немирова на Поділлі.
На жаль, богослужіння тут тривали лише 10 років. Із захопленням Києва більшовиками костел спіткала трагічна доля. Настоятеля парафії Святого Миколи у 1930 року засудили до 7 років виправно-трудових таборів.
До Києва він більше ніколи не повернувся. Йосип-Іван Змигродський помер на Соловках у 1935 році.
Читайте також: Тюрма та поезія – Київ у 20-30 роках ХХ століття
Згодом радянська влада перетворила костел на приміщення для складу та архіву. За великим рахунком, це врятувало унікальну архітектурну пам’ятку від знищення.
Найбільших ушкоджень костел Святого Миколая зазнав під час Другої світової війни.
Вже у 70-х роках почались реставраційні роботи і, зрештою, у 1981 році храм почав працювати як концертний зал Республіканського будинку органної та камерної музики. Окрема історія із органом. Інструмент, який було встановлено тут на момент відкриття костелу, був націоналізований і зник в горнилі кривавих подій 30-х років.
У 80-х роках тут було встановлено новий орган виробництва фірми «Rieger-Kloss» (Чехословаччина, Крнов).
Нині костел Святого Миколая є спільною домівкою для віруючих католиків так колективу Національного будинку органної та камерної музики. Богослужіння тут відновилися лише у 1991 році вже за незалежної України.
Релігійна ж громада повернулася сюди лише з отриманням Україною незалежності у 1991 році.
Щоправда, час від часу між ними все ж виникають певні конфлікти щодо визначення справжнього та єдиного власника споруди. Київська влада відмовляється передати приміщення Римо-Католицькій Церкві повністю до вирішення питання що до нового місця розташування Органного залу.
Втім, у храмі вистачає інших проблем, які потрібно вирішувати на сьогоднішній день.
Потріскані стіни, обвалені фасади, грибок на стінах – будівля потребує фундаментального ремонту.
Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський пів року тому заявляв, що на реставрацію фасадів будівлі заплановано виділити близько 50 млн. грн. За різними оцінками, будівля потребує значно більшого капіталовкладення, тож питання залишається відкритим.
Незважаючи на це, костел Святого Миколая майже сто років залишається перлиною столиці. Він навіть крізь столітню історію з неймовірною силою передає відголоски тих часів, заворожуючи своїми вітражами.
Бездоганність пропорцій, стрункість шпилів, легкість фасадів та загадковість химер (клопітливо розкиданих Е. Салом) радикально виділяє його серед всіх київських споруд.
Тож, коли будете проходити повз і почуєте приглушений бас камерної музики – не полінуйтесь і зайдіть всередину хоча б на декілька хвилин. Храм надзвичайно аутентичний, а звук та акустика перехоплюють подих і дають неймовірне відчуття спокою, захищеності, приводять до тями та відновлюють зв’язок із чимось древнім, але справжнім.
Читайте також: Маріїнський палац: обитель царів, хворобливих багатіїв, катів та президентів