У пошуках імені
Маріїнський парк встиг побувати Царським, Київським, Радянським, Регулярним, Пролетарським. А палац міг би бути ще й Єлизаветинським або Єкатерининським.
Рішення про його будівництво належить імператриці Єлизаветі I. Хотілося їй, приїжджаючи до Києва, жити на високому пагорбі, з якого відкривається чудовий вид на Дніпро і прилеглі території. Краєвиди тут, дійсно, чудові. Запропоноване місце припало їй до душі. Зводити царські хороми почали у 1744 році, а завершили у 1752-у.
Тільки Єлизавета Петрівна не бувала у них жодного разу.
Першим з членів імператорської родини у палаці ночував Павло Петрович з дружиною. Зупинившись проїздом, влаштував тут святковий прийом на честь Дня народження матері, та й усе. Пізніше тут гостювала й сама Катерина II – навідалася у 1787 році.
Увесь цей час палац називають просто Царським.
Палац вигнання
Маріїнським він став пізніше – тут мешкала дружини імператора Олександра II і матір Олександра III Марія Олександрівна. Подейкують, що, закохавшись у Катерину Долгоруку, Олександр II був не проти, аби законна дружина проводила якомога більше часу подалі від нього. У 1870 році палац офіційно освятили, а через кілька днів до нього переїхали Марія Олександрівна з дітьми.
Як справжня жінка вона відразу почала наводити лад і на присадибній ділянці – на місці старих насаджень навколо палацу з’явився парк у англійському стилі. Дерева тут свідомо висаджували не рівними рядами, а хаотично, аби місце для прогулянок виглядало максимально природним. Ця особливість парку збереглася й донині.
Пожежонебезпечне бароко
З прізвищем російського архітектора італійського походження Бартоломео Растреллі асоціюється будівля Андріївського собору в Києві. Але і Маріїнський проектував теж він. Любов Єлизавети до бароко забезпечувала майстра роботою. Стилістичну схожість двох будівель важко не помітити.
Звели палац за тогочасними будівельними канонами: кам’яним був лише перший поверх, другий – дерев’яний. Не дивно, що вогонь декілька разів знищували його майже вщент.
Палац горів у 1812 і 1819 роках. Під час другої пожежі полум’я повністю проковтнуло другий поверх і парадні кімнати.
Київський баден-баден
Після серії пожеж палац вже не годився для імператорських відвідин, та йому швидко знайшли застосування. У багатої київської публіки у моді санаторне лікування. Чи є медичні показання, чи ні, але хоча б раз на рік треба з’їздити “на води”. Бізнесмени зметикували – мінералка принесе хороший прибуток. У 1834 році у Києві засновується акціонерне товариство для приготування штучних мінеральних вод.
Імператор Микола І погоджується віддати Маріїнський палац (тоді все ще просто Царський) під встановлення ванн та сатураторного обладнання, облаштування курзалу та готелю для приїжджих відпочивальників. Санаторій орієнтований на VIP-публіку – 2 рублі сріблом за добу проживання може собі дозволити далеко не кожен.
Бізнес приносив чималі прибутки, а респектабельна публіка облюбувала прилеглу до палацу територію – з початку травня до кінця вересня тут лікують розхитані нерви цілющою водичкою, прогулянками на природі та спогляданням чудових краєвидів. Чому санаторій закрився? Все дуже просто. Дозвіл на оренду палацу був тимчасовим. Можливо, Микола І і планував його подовжити, але змінивший його Олександр ІІ швиденько нагадав, чому палац називається Царським. І закотив там ремонт – царю конче треба було кудись відправити дружину з дітьми.
Криваві плями на паркеті
Під час Громадянської війни на початку 20 століття палац стає моторошним місцем. Його зайняло військове командування – тут розмістилися штабісти і чекісти. Допитують у палаці, розстрілюють у Маріїнському парку. Під час більшовицького терору тут були розстріляні і поховані в одній могилі троє членів Української Центральної Ради – Богдан-Олександр Зарудний, Леонард Бочковський і Ісак Пугач.
Леви замість собак та скандальна made-in-China
За свою багатовікову історію будівля мала вже звикнути до численних ремонтів. Щоразу після пожежі чи ударів бомб Другої світової палац ретельно відновлювався, причому кожного разу – без особливої дизайнерсько-архітектурної самодіяльності.
Та останнього разу щось пішло не так. Реконструкція, що тривала понад 10 років і завершилася в 2018 році, запам’яталася скандалом. Приводом послужила заміна на головному входові до палацу дещо зруйнованих гіпсових статуй левів на мармурових. Фронтально нові фігури нагадували левів, а от у профіль – ну, точно мавпи, які регочуть, скалячи зуби.
Реакція на таку підміну була настільки гострою, що київській владі довелося виправдовуватися перед громадськістю. Пояснення виявилося банальним до неможливого – нових левів купляли в Китаї.
Варто відзначити, що спочатку вхід в будівлю охороняли не царі звірів, а фігури догів, улюблених собак імператора Олександра II. Леви вляглися на їх місці тільки в 1917-му році.
На найвищому рівні
Після здобуття Україною Незалежності в 1991 році Маріїнський палац став служити офіційною резиденцією Глави держави – тут проводять офіційні прийоми, вручають найвищі державні нагороди, зустрічають іноземні делегації, проводять важливі переговори. Тут же зберігаються подарунки, які отримує президент від іноземних гостей. Між іншим, тепер відвідувачі палацу зможуть переглянути їх.
Сам же палац нині є пам’яткою національного культурного надбання.
Нагадаємо, 4 вересня резиденція президента у Маріїнському палаці відкрилася для екскурсій. Крім того, Маріїнський палац отримав сучасну візуальну ідентифікацію. Це перша айдентика, яку розробляють для пам’ятки архітектури.