На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Любили білий з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках зустрічались стилізовані грона винограду, хміль, ромби. Певний період використовували сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.
Вишивка на одязі, яка різнилася в кожному регіоні країни, була різною на свята та будні, а також мала особливості оздоблення в залежності від віку її власників та сімейного стану.
Так, неодружені дівчата та парубки мали вишиванки з більш яскравим орнаментом, який був масивнішим, тоді як одруженим жінкам та чоловікам годилося мати скромнішу вишивку на одязі.
Квіти та трави змальовували з одягу інших людей, переймали від старших, а також намагалися внести оригінальність в оздобу. Скажімо, на території України, де жінки одягали квітчастий одяг, нерідко візерунок змальовували з картин, побутового декору, як-от обгортки з мила, а також з квітів, які знаходили в природі та які є неповторними.
Реконструкція сучасників – це лиш одна з можливих варіацій одягу, який носили на території сучасного Києва.
Чоловічі сорочки мали комірець-стійку та широкі прямі рукави. Манжети і комірці оздоблювали, на різних частинах сорочки вишивка була різною. Жіночі вишиванки оздоблювали дуже рясно, особливо рукави. Пазуху практично не оздоблювали, а от у старших і заміжніх жінок взагалі лишали білою.
Для довідки: Окремі села Вигурівщина та Троєщина існували з часів середньовіччя, а ще раніше – починаючи з 4-2 тис. до н.е. на цих місцинах були поселення доби неоліту, трипільської культури та епохи бронзи. У 1958 році Вигурівщину й Троєщину об’єднано в один населений пункт під назвою Троєщина, яка згодом стала районом столиці.
Нагадаємо, Київ нині у квіткових “вишиванках”. «ВК» розповів, як прикрасили столицю до свята. Незвичне національне вбрання має у День вишиванки Віталій Кличко.