Боржник Яків Бен Ханука
Історія, яка трапилася з Яковом достоту нагадує ті події, з якими сьогодні стикаються кияни, за однієї маленької дрібнички – сталося все у Х столітті. Яків виступив поручителем свого брата, який позичив значну суму у іновірців. Так сталося, що брата вбили розбійники і Яків автоматично став боржником. Єврейська громада Києва намагалася викупити боржника з тюрми, але повної суми не змогла зібрати. Тоді євреї Києва написали листа до всіх євреїв світу з проханням допомогти Якову.
Лист написаний на івриті знайшли лише в 1962 році – так Яків Бен Ханука став першим відомим євреєм Києва. І хоча, окрім боргів, Яків не зробив нічого видатного, все ж «Київський лист» наробив шуму в історичній спільно всього світу. Він є третім знайденим документом хазарського походження
Факт: У Радянському Союзі текст «Київського листа» не публікувався, вперше був оприлюднений лише 1997 року.
Читайте також: Історія Бессарабського ринку в ролях
Меценати Бродські
Життя євреїв за часів російської імперії було бентежним. Репресії розпочала ще Катерина ІІ, а далі з різним успіхом її політику продовжували нащадки. Так у 1835 році Микола І підписав «Положення про євреїв», в якому забороняв євреям та іудеям жити, зокрема, у Києві, хоч в інших містечках губернії проживати було можна. Але вже в 1859 році Олександр ІІ зробить виняток для євреїв-купців І гільдії, а через рік і для купців ІІ гільдії.
Як раз у касту цих недоторканих євреїв і потрапили Лазар та Лев Бродські. Старший Лазар після смерті батька очолив «Олександрівське товариство цукрових заводів» – підприємство, що контролювало більше 25% ринку виробництва цукру в Російській імперії. Ясна річ, що Бродським можна було жити там, де заманеться.
Те, що Бродські обрали саме Київ стало щасливим квитком для міста, адже, поза бізнесовими справами, вони ще й активно займалися меценатством. На кошти Лазаря Бродського було зведено чимало будинків у Києві, в тому числі Хоральну синагогу та Бессарабський ринок. Жертвувателем був і Лев Ізраїльович, загалом він витратив на благодійність понад 2 млн рублів.
Що ж до всесвітньої слави, то підприємство Бродських стало єдиним постачальником цукру у Персію, а ще магнатам вдалося монополізувати ринки Азіатських країн. Загалом цукрова-імперія Бродських оцінювалася у 1 млрд. рублів – фантастична сума на той час.
Факт: Хоча Лазар Бродський помер в Базелі, його тіло доправили до Києва і провели службу в Хоральній синагозі, яка сьогодні носить ім’я мецената. Під час траурної церемонії на фасаді синагоги був вивішений плакат з написом: «Попереду нього простує чеснота».
Читайте також: Валентина Саніна-Шлее — киянка, що підкорила Нью-Йорк, полонила серця голлівудських дів та конкурувала з Гретою Гарбо
Ювелір Йосип Маршак
Якщо Лазар та Лев Бродські свій бізнес успадкували, то Йосипу Маршаку довелося починати з нуля. Стартовий капітал фірми, яка стане конкуренткою Дому Фаберже, становив 100 рублі – приданого дружини і ще якусь суму вдалося виручити за проданий костюм.
Але справа того ватувала: досить скоро прикраси від Маршака почали користуватися шаленою популярністю, їх поціновувачами стали самі Романови. У Києві підприємству належало 92 будинки, половина золотих прикрас Південно-Західного краю імперії виготовлялася саме на фабриці Маршака. Прикраси продавалися без перебільшення по всьому світі. А Йосипа Маршака називали «Київським Картьє».
Успіх і світова слава не вберегли підприємства Маршака від низки трагічних політичних подій. У 1905 році Києвом покотилася хвиля єврейських погромів і Маршак втратив більшу частину своїх робітників. Потім Перша світова війна і орієнтація на зовсім інші товари – ручні бомби. І нарешті націоналізація у 1918 році поклала край існуванню ювелірного дому на теренах України.
Факт: Справу батька продовжив Олександр Маршак, відкривши ювелірний дім «Marchak» у Парижі в 1920 році. Компанія існує і до тепер, має представництва в багатьох країнах світу. Поціновувачкою київського бренду була, зокрема, Жаклін Кеннеді.
Читайте також: Об’єднані Лук’янівською тюрмою: Богомолець, Петлюра, Рильський, отець Олександр
Жертва Мендель Бейліс
Менахем Мендель Бейліс народився у Києві в родині набожного хасида, але сам до релігії ставився досить стримано. Скромний працівник цегляного заводу Мендель Бейліс прожив би спокійне життя, як би не трагедія, що сталася з Андрієм Ющинським. 13-ти річного хлопчика жорстоко вбили, а туп підкинули у підвал цегляного заводу.
Згодом розігралася справжня трагедія: євреїв Києва звинуватили у том, що вбивство було ритуальним, мовляв євреї навмисно вбили християнського хлопчика. Зокрема звинуватили Менделя Бейліса та його сина Пінхаса, який дружив з убитим Андрієм. Пінхаса Бейліса протримали під вартою три дні, а його тата – два роки.
Звинувачення в ритуальному вбивстві були абсурдними і привернули увагу міжнародної спільноти. Саме шум з боку правозахисників і сприяв тому, що Менделя Бейліса виправдали. Чоловік став символом антисемітизму в Російській імперії та живим свідком вибіркового правосуддя. Після виправдання Бейліс емігрував з Києва і написав книгу «історія моїх страждань».
Факт: В 1913 році фірма «Pathe» зняла документальний фільм про «справу Бейліса», кінострічку жодного разу не показували в російській імперії.
Читайте також: Родина Булгакових: життя у будинку №13
Філософ Лев Шестов
Хлопчик на ім’я Ієгуда Лейб Шварцман народився у Києві в родині власника мануфактури. Він мав би стати продовжувачем справи батька, себто купцем, однак з дитинства цікавився філософією. Одна з найперших спроб Льва Шестова (псевдонім) зайнятися наукою обернулася катастрофою. Намагаючись отримати ступінь кандидата права, Шестов написав роботу «Про стан робочого класу в Росії». Ця наукова праця викликала резонанс настільки сильний, що її вилучили з фонду Університету Святого Володимира і заборонили. Самого ж автора позбавили можливості стати доктором права.
Невдача в науковій роботі змусила Льва Шестова якийсь час працювати на мануфактурі, а у вільний час продовжувати писати. Проте згодом стало зрозуміло, що бізнесові справи не для Шестова. Йому судилося стати філософом та есеїстом світового рівня.
Цікаво, що Шестов, який не любив царизм, погано поставився і до Жовтневої революції, тому у 1920 році покинув Київ. Вже в 1921-му оселився у Франції, тут Шестов спілкувався на рівних з Е. Гуссерелем, К. Леві-Строссом, Ж. Бата, а також читав лекції у легендарній Сорбонні.
Факт: Лев Шестов був філософом екзистенціального напрямку і спілкувався з одним із найвидатніших філософів-екзистенціалістів Мартіном Гайдеггером.
Читайте також: ТОП-6 фактів про художника зі світовим ім’ям Сандро Фазіні
Художник Сандро Фазіні
В родині дрібного банківського службовця Файнзільберга старший син Срул Ар’євич народився у 1892 році. Цьому хлопчику судилося пройти доволі суворі випробування долі.
Родина Файнзільберг з Києва переїздить до Одеси, де вже в підлітковому віці Срул почне малювати і закінчив художне училище. На початку 1922 року хлопець покидає Україну і, після нетривалого скитання по світу, опиняється у Парижі. Саме тут Сандро Фазіні (псевдонім) здобуде славу спочатку фонографа світового рівня, а потім і художника.
Однак займатися творчістю Сандро Фазіні судилося недовго: в липні 1942 року його арештовують і відправляють спочатку до концтабору Дрансі, а потім в Аушвіц. Саме в концтаборі Фазіні і помре.
Факт: Сандро Фазіні був рідним братом Іллі Ільфа. Згідно однієї з версій саме Фазіні був прототипом Остапа Берндера – героя романів І. Ільфа і Є. Петрова «Золоте теля» та «12 стільців».
Читайте також: Марія Заньковецька: ціна таланту – особисте щастя
Актриса Майя Дерен
Дівчинка на ім’я Елеонора Соломонівна Деренківська народилася у Києві 1917-го року. Її тато був психіатром, а мама актрисою. Дивним чином Елеонора в своїй творчості поєднала професійні знання обох батьків.
Родина Деренківських покинула Київ у 1922 році та переїхала до США. Там, дівчинка, яку до речі назвали на честь актриси Елеонори Дузе, спочатку вивчала літературу, але згодом захопилася кіно. В 1943 році дебютувала в кінострічці «Відьомська колиска», в цей же час одразу ж обрала собі псевдонім Майя Дерен.
Найбільш відомою роботою Майї є фільм «Meshes of the Afternoon», який удостоївся премії на Канському фестивалі. Вважається шедевром сюрреалізму та справжньою перлиною раннього арт-хаузу.