Про це пише видання “Факти”.
Родич загиблого Роман Марінчук розповів, що Костянтин — це рідний брат його дружини. Кілька місяців тому він прийняв рішення йти захищати країну від окупантів, досвід в армії він вже мав, бо проходив строкову службу.
Призивався він із села Кадомка на Київщині, там він змалечку мешкав зі своєю мамою. У січні закінчились навчання і бійців відправили на схід. Костя був на посаді командира відділення аеромобільного взводу військової частини А0641.
Останнє місце служби — Білогорівка Луганської області. Востаннє рідні спілкувались з Костянтином 25 квітня
Наскільки мені відомо, окупанти розбомбили їхню позицію, й вони окопувались в іншому місці. Ймовірно, що потрібно було йти за провізією. Й у той час російські військові засікли українських бійців й накрили з мінометів. Кілька бійців отримали поранення, були й жертви“, – розповідає чоловік.
Про загибель Костянтина повідомили 1 травня. Ховати його вирішили на батьківщині, поруч з батьком на Житомирщині.
Працівники військкомату зазначили, що тіло знаходиться у морзі міста Дніпро і що наступного дня привезуть та буде поховання.
Ми хотіли пересвідчитись, чи це дійсно наш Костянтин, нам повідомили, що гроб буде відкритий і це точно він. Була повідомлена вся рідня, наступного дня тіло не привезли. Після того мені повідомили, що 5 травня о 18.30 привезуть тіло. Все село очікувало на траурний кортеж. Люди стояли на колінах, вистелили квіти… Поставили портрет, запалили свічки. Вже майже все було готове до поховання — куплені вінки, замовлені коровай, гільце, тому що він був неодружений. Лише вранці залишалось на кладовищі яму викопати. Коли труну внесли до хати, звісно, нам як родичам, захотілось побачити нашого Костянтина. Відкрили домовину, а обличчя було накрито хустинкою. Коли мама її підняла, то в неї почалась істерика. Вона плакала і весь час повторювала “Це не мій син”. Всі, хто був у цей момент присутній, стверджували теж саме. Обличчя у Кості іншої форми, він більший за статурою, волосся не таке, зуби… На місце ми викликали судмедексперта, якому надали всі пояснення“, – згадує Роман Марінчук.
Про те, що сталось, він написав пост на своїй сторінці у соцмережі.
Працівники моргу з Дніпра швидко відреагували на допис, мовляв, сталася жахлива помилка, та забрали домовину.
За їхніми словами, в них знаходиться невпізнане тіло і його фото надіслали моїй дружині. Вона впізнала, що це все-таки наш Костя. Поруч був його дерев’яний хрестик, одяг, який він носив, щоправда він трохи заріс бородою на війні. Але риси обличчя та статура — його“, – ділиться родич Костянтина.
Куди повезли домовину із невідомим поки що бійцем — родина Кості не знає, але дуже хоче, щоб люди допомогли нам якнайшвидше встановити особу цього героя.
Читайте також: Вже можна звертатись за витягом: запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
Нагадаємо, на Київщині не ідентифікованими все ще є 200 загиблих, майже 300 — зникли безвісти.