Про це пише видання Комерсант український.
Київський слідчий ізолятор №13, більше відомий як Лук’янівське СІЗО, завжди в центрі уваги як Державної кримінально-виконавчої служби, так і правозахисників та родичів заарештованих. Тож будь-які різкі зміни в умовах утримання не лишаються непоміченими. Рішення нового керівника установи Володимира Халавка про ліквідацію окремих камер для заарештованих мусульман одразу стало відомим членам Громадської Ради міністерства юстиції. Саме під дахом Мін’юсту працює кримінально-виконавча служба та установи виконання покарань СІЗО та виправні колонії.
Заарештовані мусульмани в головному СІЗО країни не менше 7 років сидять в окремих камерах. Так повелося з часів, коли на Лук’янівці в окремі роки перебувало кілька десятків заарештованих, які сповідують Іслам. В “мусульманських камерах” було зроблено ремонти коштом самих заарештованих. На підлозі килими, сучасна побутова техніка, окремий душ, можливості приготування халяльної їжі. За домовленістю з керівництвом СІЗО, ті, хто сидів в цих камерах, могли отримувати передачі нестандартних розмірів, наприклад цілого барана. Представник інгуської діаспори на ім’я Ахмад сам відсидів рік в Лук’янівському СІЗО.
“Було великі три “хати” (камери). Це десь на 20 осіб кожна. “Тройники”, так називаються, бо на трьох осіб розраховані — чотири камери. Переважно для мусульман: турки, таджики, узбеки…Людина спокійно, без конфліктів приїжджає і дізнається про систему, що можна, що ні, як поводитися… Якщо будь-якого мусульманина закинути в звичайну камеру, то обов’язково конфлікт трапляється”, – зазначив співрозмовник видання.
Причин і приводів для протистояння безліч, але головна пов’язана з недотриманням умов, які необхідно витримати мусульманину для виконання своїх релігійних обов’язків. Адже мусульмани моляться 5 разів на добу, а для цього має підтримуватися ритуальна чистота, не повинно бути заборонених релігією речей та продуктів: свинячого сала, тютюну, алкоголю, наркотиків, не повинна лунати лайка.
Кого з ким можна утримувати в одній камері – визначає стаття 8 Закону про попереднє ув’язнення. Не можна тримати неповнолітніх з повнолітніми, жінок з чоловіками, раніше засуджених з тими, хто вперше підозрюється у скоєнні злочину, колишніх співробітників правоохоронних органів з іншими заарештованими. В Законі нічого не сказано про тримання разом за релігійною ознакою. Але й заборони на це також немає. Попередні керівники СІЗО №13 домовлялися із заарештованими мусульманами про комфортне перебування за ґратами, бо прагнули спокою в установі. В їхніх камерах завжди був порядок, не було бійок, фактично діяло самоврядування.
Нині цей баланс інтересів порушено. Передумовою стало різке зменшення кількості мусульман в СІЗО. Коли їх стало менше 20 осіб і всі вони поміщалися в одній великій камері, адміністрація перевела кількох заарештованих в інші камери, де утримуються особи кримінального спрямування з усіма особливостями поведінки цієї категорії: куріння, матюки, розбірки, ігнорування релігійних потреб інших. А до тих, хто залишився в останній великій камері, також підселили кількох “блатних” і “приблатньонних”.
“Комерсант український” звернувся до адміністрації СІЗО №13 з проханням про коментар, але відповіді поки що не отримав. Позицію Державної кримінально-виконавчої служби Мін’юсту в ексклюзивному коментарі висловив заступник його директора Андрій Галай.
“Подивіться статтю 8 закону про попереднє ув’язнення і спробуйте уявити, як складно забезпечити роздільне тримання усіх цих категорій. Щодо молитв – усім надається доступ дотримуватись своїх обрядів. Якщо я вірно розумію – мусульмани можуть це робити і не у спільному форматі. Як і інші”, – зазначив пан Галай та наголосив, що не вважає дискримінацією відсутність можливості для колективної молитви.
Оскільки для ув’язнених, що сповідують Іслам, це проблема, а відомство, яке відповідає за реалізацію їхніх прав в СІЗО, у цьому її не бачить, вірогідність швидкого виходу з конфлікту дуже низька.
“Ми не прагнемо конфлікту, але й миритися з порушенням наших прав не збираємося. Нас позбавили можливості здійснювати колективну молитву, нас позбавили можливості отримувати передачі з халяльною (дозволеною релігією) їжею. Поки що ми стукаємо в усі двері, щоб виправити ситуацію. Але якщо це не дасть результатів, то ми готові силою захищати права сповідувати нашу релігію. Тим більше, що українське законодавство це не забороняє”, – сказав виданню амір (старший) заарештованих мусульман на Лук’янівці, етнічний чеченець Шархан.
Водночас член Громадської Ради при Мін’юсті Олег Цвілий, який багато років опікується правами засуджених та заарештованих, підтвердив: завдяки активності мусульман з СІЗО №13 про їхню ситуацію знають і в міністерстві, і в інших органах державної влади.
“Я, чесно кажучи, не розумію, для чого керівництво пішло на такий крок, адже користі від нього нікому ніякої. Наскільки мені відомо, в Державній кримінально-виконавчій службі можуть все повернути на свої місця, треба придумати, як це зробити”, – сказав правозахисник.
Читайте також: Місць для нових “віп-клієнтів” немає: платні камери у Київському СІЗО заповнені вщерть