Син художника Устим Федько дізнався про знесення скульптур, приїхав до школи, викликав поліцію та написав заяву. На своїй сторінці у Фейсбуці він написав: «Деколи і ворога не треба, невігластво все зробить за нього… І рідкісні по виконанню керамічні скульптурні мистецькі об’єкти стираються з мапи міста і громади, бо виявляються нічиї…»
Устим розповів «Великому Києву», що намагався з’ясувати у керівництва школи, хто саме дав вказівку зносити скульптури. Директорка школи увесь час повторювала, що скульптури не належали школі, вони були «нічиї» і що вказівку давала не вона, а Райвідділ освіти. Також вона стверджувала, що є всі документи на демонтаж скульптур, однак жодних паперів ані Устимові ані поліції не показала.
«Ті скульптури стояли із 1977 року, – розповідає Устим, – виконані вони були в унікальній техніці, зліплені вручну з шамоту – випаленої вогнетривкої глини. Це були п’ятиметрові керамічні стелли, ще на кілька метрів закопані в землю. Їх зруйнували вщент, те що залишилося від «Освіти» вивезли, а уламки «Всесвіту космічного» склали десь на подвір’ї школи, бо на той час я вже приїхав на місце і директорка злякалася. Бо я сказав, що є спадкоємцем авторських прав на ці роботи і маю намір позиватися до суду».
Устим Федько каже, що в радянську епоху монументальне мистецтво було чи не єдиним майданчиком для творчого експерименту, так виник і незвичайний комплекс школи №3. І додає,, що руйнація творів мистецтва вже стала справжнім лихом для Києва. Рішення про знищення столичних пам’яток приймають люди, вкрай далекі від розуміння мистецтва, не залучаючи експертів і громадськість, то унікальну мозаїку зруйнують, то пам’ятку архітектури знесуть, то скульптуру демонтують.
Він має намір все ж таки розібратися, хто дав вказівку знести скульптури його батька, та по можливості, врятувати бодай те, що залишилося. Чи можна відреставрувати хоча б частину композиції, поки що складно сказати.
Фотографії надані Устимом Федьком