Про загибель родини з маленькою дитиною пишуть журналісти Громадського.
Жінку, яка втратила своїх рідних звуть Валентина, але їй важко говорити, тому її історію розповідає рідна сестра Тамара.
«У перші дні під час обстрілів вони були у квартирі, яка уціліла. А того дня мені зателефонувала сестра і каже: “Томо, може, вони до тебе переїдуть у приватний сектор?”. Кажу, давай бігом, — згадує жінка. — Та пізніше вона повідомила: син сказав, що вже пізно. Вони побігли в підвал».
Спершу, зізнається жінка, сподівалися, що її племінник із сім’єю евакуювалися з Бородянки й не виходять на зв’язок. Але кілька днів тому сусіди сказали, що бачили Віталія того дня.
«Сусіди казали, що дитина так кричала, що досі їм у голові стоїть той крик. Ми ходили сюди (до будинку — ред.) три дні поспіль. Не спали ночами. Сьогодні його дістали, на 40-й день. Моя сестра впізнала сина, бо знайшла в кишені ключі від квартири, флешки. На мізинці було кілечко його дитини. Також знайшли кофтинку та торбочку дівчинки».
За словами Тамари, бабуся проводила з онукою чимало часу, оскільки її батьки багато працювали. Незадовго до трагедії дівчинка жила в приватному будинку з бабусею, та згодом батьки її забрали. Останні слова, які маленька онука сказала сестрі Тамари були: «Бабусю, я до тебе повернуся».
Як відомо, дівчинка, яка прикрила собою братика при виїзді з Ворзеля, готується до виписки.