Змінено не лише логотип. Ще й дизайн, домен з bigkiev на bigkyiv, російську мову — на українську. В цьому тексті керівник проекту Ростислав Буняк розкрив специфіку “Великого Києва”: хто ми та куди йдемо.
Далі — розмова з Георгієм Сагітовим.
— Чому каштан з оком? Погодься, був великий ризик зробити кітч, повторити заїжджений мотив “Київ — місто каштанів”.
— Нічого поганого у “Київ — місто каштанів” немає. Бо окрім каштанів та перепічки все дуже мінливе (сміється).
Взагалі не так багато образів, з якими можна працювати в контексті Києва. Є якісь об’єкти, які легко впізнаються: Батьківщина-мати, Золоті Ворота, Кий-Щек-Хорив, Ярослав.
Можна було б пожартувати про балкони, Богдани або володоріжки, але це не наша фішка.
Ще є фонтани Термена, але це складна алегорія.
Поміркувавши над усіма образами, я зупинився на каштані.
Мій товариш з Херсону якось жартував, що вони всі — насіння великого кавуна. Тож і ми — кожен з нас — каштанчик у місті каштанів.
А, і ще “Богдан”, але він дуже неоднозначний і до Києва має таке-собі відношення.
Мені подобається працювати з закінченими образами, такими як скульптура. Додавати, переосмислювати. Ярослава Мудрого на “Золотих” люди називали чоловіком з тортом. Тож ми з друзями якось зробили торт і дали його Ярославу в руки :)
З Києм-Щеком-Хоривом я трохи працював на початку Майдану, зробив плакат, де вони з фаєрами. З каштанами були якісь роботи, але нічого конкретного. Тож для “Великого Києва” зупинився на них.
— Ти забув про “Київський торт”. На ньому, до речі, теж каштани. Мені сподобалася твоя теза “каштанчики у місті каштанів”. Це дуже класний і позитивний меседж. Та у facebook коментатори уже звернули увагу на те, що каштанчик з оком — це Великий Брат, який слідкує за кожним…
— Ну, якщо не говорити про Великого Брата — він нікуди не дінеться від того. Люди хвилюються, що за ними хтось слідкує, але ж давайте порахуємо трафік на публікаціях на кшталт “Настя Каменських знов оголила…”. Тож кожен сам собі Великий Брат.
Щодо медіа, ми найперше звертаємо увагу на швидкість та адекватність висвітлення подій. Тож коли кожен каштан (а Київ — місто каштанів :)) має око — значить, новина потрапляє до читача швидко, ще й з перших очей.
— Тим більше зараз, коли кияни мають носити маски, очі ніби лишаються єдиною “живою” зоною людини, через яку можна зрозуміти її емоції. Наскільки точною є ідея про те, що завдання каштанчика — покращити комунікацію між “Великим Києвом” та його читачами?
— Мен здається, що час, коли логотипи покращували якусь там комунікацію — в минулому. Зараз важливіший контент та його якість. Але зміна лого призвела до діалогу. Буде він вдалим чи ні — інше питання.
— Око — дуже популярний символ, можна сказати, що це цілий культурний пласт. Очі людей “Останнього дня Помпеї” Брюллова відрізняються від очей Мерилін Монро в роботах Ворхолла. Чи є у вас улюблені очі з мистецтва?
— Я надаю перевагу кистям рук :) В них більше символізму та пластики. Серед улюблених — Дама з горностаєм Да Вінчі, молитва Дюрера, П’єта Мікеланджело. Я люблю класичне мистецтво.
— Готуючись до інтерв’ю, щоби оцінити спектр емоцій, які можна передати очима та художніми засобами, я обрала для себе один сюжет двох різних художників — Рубенса та Гойя, “Сатурн пожирає сина”. Відзначила найперше очі, але тепер, коли ти розповідаєш про пластику рук, порівнювати їх ще цікавіше.
— Ну, у Рубенса Сатурн пожирає сина з любов’ю :)
— Абсолютно.