У соцмережах українці досі бурхливо обговорюють збори та оргію на Щекавиці у відповідь на погрози ядерного удару від Путіна. Однак, Щекавиця відома з часів заснування Києва, є одним з найбільш містичних місць столиці та археологічною загадкою.
Якщо сьогодні подивитися на гору Щекавицю з Подолу, можна побачити сучасні заможні котеджі-фортеці, військову частину, радіовежу та мечеть. Однак Щекавиця є одним з найтаємничіших місць Києва, з якою пов’язані багато легенд.
За горою закріпилася назва “Місто мертвих”. Початкові назви вулиць гори були – Похоронна та Чорний Яр. Щекавиця – одна з п`яти Лисих гір у столиці України. Максимальна висота Щекавиці – 172,2 метра над рівнем Дніпра.
Представники спільноти “Клуб корінного Киянина” в соціальній мережі Facebook опублікували архівні знімки, ймовірно, зроблені наприкінці ХІХ – початку ХХ століть.
Щекавиця – легенди
Одна з легенд Щекавиці – це гора одного із трьох братів-засновників Києва – Щека. Щекавиця згадується як гора, на якій “сидів” Щек.
Є декілька гіпотез, які пояснюють назву гори:
- одні історики виводять пояснення зі слов’янського слова “щека” – крутобокий, крутий берег річки;
- другі – від слова “щекот”, “щек” – соловій;
- сучасними істориками була розкритикована, однак не спростована повністю гіпотеза про те, що на Щекавиці була розташована столиця готської держави Германаріха (ІV ст.) Данпртштадир.
Згідно з іншим переказом, саме на схилі Щекавиці гадюка вкусила київського князя Рюриковича Віщого Олега, який прийшов на гору до кісток свого коня. Там його і поховали. Могила Олега, за легендою, знаходилась в тому місці, де нині розташовується стара обсерваторія.
“І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою”, – Повість временних літ.
У ХІХ столітті український філолог, історик України Михайло Максимович писав, що в 1856 році старожили показували йому могилу. Старі кияни знали її місце розташування ще на початку ХХ століття.
Можливо, саме тому, вулиця, яка веде до гори 1869 року має назву Олегівська.
Сьогодні у Подільському районі Києві досі існує Щекавицька вулиця – від Ярославського провулку до Набережно-Хрещатицької.
Чи кусала змія Олега, чи “сидів” на горі один з засновників Києва – невідомо, однак вже в період Київської Русі, тобто 300-400 років по тому – це одне з заселених передмість столиці великої держави.
Щекавиця – поселення рубежу нової ери
Між Щекавицею та сусідньою легендарною Хоровицею виявлено велику кількість археологічних стоянок та поселень, починаючи від палеоліту й закінчуючи ранньослов’янськими скарбами римських монет.
Знаменитий український археолог та історик Михайло Брайчевський писав: “На жаль, невідомим поки що лишається час початкового заселеня Щекавиці – на тій горі ніколи не провадилися спеціальні археологічні дослідження, а найдавніші речі з випадкових знахідок датуються VII ст. н.е.”. Він припускав тут існування поселення часів зарубинецької культури, тобто рубежу нової ери.
Щекавиця – українська фортеця
Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Долгорукого. Перед татаро-монгольською навалою Щекавиця являла собою заселену околицю стародавнього Києва.
Після набігів із пожежами і руйнуваннями спорожнілу землю уподобали хлібороби: на пласкій вершині вирощували хліб, внизу були виноградники. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені.
Український письменник, лексикограф, лінгвіст Володимир Даль зібрав цінні українські мовні й фольклорні матеріали та писав, що саме на Щекавиці збирались відьми з усієї Російської імперії на шабаші.
На вершині гори колись була фортеця, в якій, зокрема, в 1658-му від військ московського боярина Василя Шереметьєва оборонявся гетьман Іван Виговський. У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 1667–1678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською.
Щекавиця – центральний цвинтар Києва
У 1772 році, після епідемії чуми 1770 року, Щекавицю перетворили на цвинтар, який був центральним, а отже – найголовнішим цвинтарем Києва. Тоді від чуми померло близько шести тисяч киян.
16 червня 1782 року на Щекавиці було освячено церкву Усіх Святих, навколо якої ховали визначних діячів магістрату. У 1809 році побудували дзвіницю. В 1857 році до храму прибудували кам’яний вівтар святої Марії Магдалини.
У 1870-х роках до церкви передали на зберігання мідне зображення архангела Михаїла, що колись прикрашало ратушу (потім передане до міського музею, нині – в колекції Музею історії Києва).
За 150 років існування цвинтар став останнім прихистком для багатьох знаних киян: родини Балабух, Горшкевичів, Максимовичів, Лакерд, Григоровичів-Барських, Митюків, Войтенків, Романовських. Тут поховані письменник, поет Костянтин Думитрашко; дослідник Києва, видатний історик Володимир Іконников; архітектор Андрій Меленський; видатний композитор Артемій Ведель; історик та редактор “Киевской старины” Феофан Лебединцев; історик, археолог, церковний діяч Петро Лебединцев; мовознавець Костянтин Михальчук; письменник Іван Некрашевич; письменник-гуморист, етнограф Петро Раєвський; письменник, міністр уряду УНР Петро Стебницький; літературознавець, мовознавець Михайло Тулов тощо.
Цвинтар був розрахований на всіх подолян, він був багатоконфесійним. Тому збереглись декілька з поховань мусульман та старообрядців.
У 1873 році під час будівництва пивоварного заводу під горою було знайдено склеп з 400 кістяками часів спустошення Києва Менглі-Гиреєм (сер. ХІІІ ст.), а у 50-х роках ХХ ст. неподалік – поховання з більше ніж тисячею черепів.
Релігійно-інформаційна служба України опублікувала як виглядає цвинтар сьогодні.
Щекавиця – ландшафтний заказник
За генеральним планом Київміськради 1935 року, верхні тераси київських пагорбів було запропоновано розробити для відпочинку та розваг. Для цього в середині 1930-х років цвинтар та церкву було знищено.
До сьогодні зберігся цегляний будинок причту на вул. Щекавицькій, 32-б.
Вже після офіційного закриття цвинтаря на старообрядній його частині продовжувались поховання. Багато надгробків датовано періодом 1943-1945 років, є навіть військове поховання. Останнє поховання датується 1951 р.
Деякі поховання були перенесені родичами на Лук’янівське, Куренівське та Байкове кладовища. На жаль, всі надгробки похованих тут визначних осіб назавжди втрачені для історії.
Залишки некрополя ще можна було бачити в 1960-х роках (нині на місті церкви височить радіовежа).
Щекавиця – “глушилка”
В 1947-1988 роках під час “холодної війни”, гора стала недоступною для киян. Прогулянка туди могла привести до знайомства зі “слідчими органами”.
На місці храму Усіх Святих та найдавнішої частини цвинтаря в 1951 р. була побудована радіовежа висотою 136 м і плюс ще 180 м над рівнем моря. Це була одна з багатьох “глушилок”, які відіграли не останню роль у ході “війни за розуми радянських людей”. Працювали ці вежі за своїм прямим призначенням до 1988 року.
З 1993 року – працює як радіоцентр та вежа мобільних операторів.
Щекавиця – сучасність: руйнування гори та скандальні забудови
У 1998 році мусульманська громада отримала дозвіл у Президента України Леоніда Кучми на будівництво мечеті біля невеличкого цвинтаря одновірців.
1 квітня 2011 року гору почали руйнувати. 24 вересня 2020 року рішенням Київради був створений ландшафтний заказник “Гора Щекавиця”.
Охоронну зону заказника було встановлено між вулицями Олегівською, Лук’янівською, Нижньоюрківською, Кирилівською та Нижнім Валом. Утім, від руйнування історичну місцину це не врятувало.
Наразі на Щекавиці йде масштабне будівництво котеджів, яке набирає обертів. Київська громадськість намагається відстояти історичну частину Києва та заважає забудовникам. У серпні 2021 року протистояння навколо Щекавиці, по вулиці Лук’янівській (Шевченківський район) перейшло у гарячу фазу – противники забудови зламали будівельний паркан.
Також, народна артистка України, народна депутатка та ексміністерка культури і мистецтв України Оксана Білозір вирішила побудувати на вулиці Мирній, 2/1 багатоповерхівку. Земельну ділянку вона отримала у приватну власність у 2004 році. Однак, наразі ця ділянка потрапляє в межі ландшафтного заказника “Гора Щекавиця”. На сайтах продажу нерухомості ця забудова має назву ЖК “Зелений Замок”, де ціни на квартиру стартують від 4,2 мільйонів гривень.
Київська громадськість закликає допомогти захистити історичну місцевість столиці від забудов.
Як писав ВК, легендарна київська гора Щекавиця майже повністю знищена. Зусиллями забудовників від літописної місцини залишилися тільки назва.
Читайте також: Без оголошення робіт. На Лук’янівці взялися зносити історичну будівлю (ФОТО).