Так, на сторінці ініціативи “Мапа реновації” повідомили, що останні фрагменти збереженого фасаду із автентичної цегли назавжди зруйновані та поховані під шаром утеплювача.
“Збережемо все, що можна зберегти, – казали архітектори проєкту”, – обурюються активісти, зауважуючи, що тепер на спогад про неоготичну садибу 1900 року містянам залишилась лише театральна декорація.
Реставраторка Маргарита Хребтенко у коментарях під дописом підтвердила, що від автентичного вигляду будівлі не залишилось нічого, і додала фото, зроблене до утеплення фасаду, на якому немає ні декоративної цегляної кладки, ні щитів, що прикрашали фасад.
Водночас Depo.Київ пише, що один з авторів проєкту, архітектор Станіслав Дьомін наполягає, що всі, хто критикує реконструкторів, далекі від практики та займаються критикою конкурентів, маніпулючи фактами.
За його словами, будівля не є пам’яткою архітектури і ніколи не була у відповідному реєстрі, тому власник міг просто та цілком законно взагалі знести споруду, навіть не намагаючись її зберегти.
Видання підтверджує, що так воно і є, міська садиба за відповідною адресою не значиться в списку державних пам’яток, але флігель, про який йдеться, значиться як щойно виявлений об’єкт культурної архітектурної спадщини. Занесення таких об’єктів до Держреєстру – справа довга, і часто вони просто не доживають до цього моменту.
Станіслав Дьомін розповів, що будівля простояла без даху близько 30 років на зсувному схилі і повністю втратила несучу здібність через тектонічні тріщини в стінах.
Крім того, запевняє архітектор, стіни будівлі не відповідають чинним будівельним нормам.
За теплотехнічними вимогами товщина стіни з монолітної цегли має бути не менше 160 см, але таких вимог не було на початку XX століття. Ніхто особливо не відслідковував тепловтрати, головне, щоб був карниз, з якого б падали бурульки. Також теплопровідність падає через руйнування стіни. Для будівлі, в якій збираються розміщувати дипломатичне представництво, такі умови експлуатації є неприпустимими”, – пояснює він.
Виконавців робіт запевняють, що фасад таки буде відновлено, але в нових матеріалах з урахуванням усіх необхідних вимог. Роботи, за словами Дьоміна, планують завершити вже цьогоріч.
У свою чергу, у спільноті “Мапа реновації” зазначають, що існує безліч прикладів, коли стіни у значно гіршому стані зберігали або консервували. Конструктивне та енергоефективне рішення, переконані критики реконструкції, теж можна знайти, було б бажання.
Має значення тільки результат, а він такий, що будівля повністю знищена, а замість неї зводять якусь убогу бутафорію з прибудовою”, – вважає киянка Ганна Булавіна.
Водночас громадська діячка Юлія Нікітіна у коментарі Depo.Київ, визнала що проєкт скоріше викликає в неї симпатію, ніж відразу: “Там все було настільки зруйновано, що якщо їм вдасться зберегти хоч щось, то це вже непогано”.
Нагадаємо, за реконструкцію повністю зруйнованого дореволюційного маєтку, фасади якого виходять на Велику Житомирську, взялися одночасно з Пейзажною алеєю. Після завершення робіт в будівлі працюватиме Посольство Японії. Будівельники обіцяли зберегти старовинний фасад і добудувати до нього приміщення в такому ж стилі. Перед будівлею мають влаштувати сквер, який стане продовженням Пейзажної алеї.
Такою була будівля до реконструкції.
