П’ять порад, які допоможуть воїну адаптуватися до цивільного життя

Автор: Любава Лисичкіна
06:24 10.11.2023

Коли військовий повертається додому з війни, головним заданням його близьких має бути допомога в адаптації до життя поза воєнними діями. При цьому потрібно усвідомлювати – кожній людині потрібний свій час на відновлення, адаптацію.

П’ять порад, які допоможуть воїну адаптуватися до цивільного життя Фото: ілюстративне
Світлодіодне освітлення

Кандидат психологічних наук Олена Рихальська  виокремила п’ять ключових аспектів такої адаптації і розповіла, як уникнути деяких помилок.

За словами психологині, найважливіше – зрозуміти і прийняти, що на війну пішла одна людина, а повернулася – інша, тому у спілкуванні з нею необхідні інші механізми та моделі поведінки.

Помилки, які найчастіше роблять близькі:

Жалість

Кожного, хто прийшов з війни, є за що висловити жалість і багато близьких вважають, що людина цього потребує в яскраво вираженій формі, таким чином близькі показують наскільки людина їм дорога.

Однак більшості людей, які повернулися з війни, хочеться, як і раніше, вважати себе сильними, а не слабкими, що викликають жалість. Об’єктивно вони залишаються дуже сильними людьми. Тому жалість близьких (навіть якщо вона об’єктивна) дратує і викликає агресію у відповідь.

Як бути? Виключити будь-які прояви жалості, у тому числі зітхання, сльози, словесні звороти тощо. Також не треба скаржитися як вам було важко і нестерпно: про це можна і треба говорити, але не намагаючись викликати глибоку жалість, тому що психіка вашого близького до таких глибоких емоційних проявів ще не готова.

Гіпертурбота

Гіпертурбота чи гіперопіка близьких — викликає у людини, яка повернулася з війни відторгнення та роздратування. Таке ставлення ніби каже йому, що він не сильний, а слабкий, що він не в змозі подбати про близьких, тому вони наполегливо дбають про нього. Несвідомо військовому здається, що в нього більше не вірять, що призводить до відчуття непотрібності.

Як бути? У спілкуванні дотримуватись середини: дати особистий простір, але бути поруч у разі виникнення будь-яких потреб. Іншими словами – йти за його потребами, а не нав’язувати свої: “Тобі треба поїсти”, “ще поспи”, “пішли в парк, там свіже повітря”, тощо.

Ініціатива

Найчастіше близьким здається, що потрібно весь час щось робити, щоб допомогти, не можна сидіти склавши руки, близьку людину потрібно розважити/відволікти від поганих думок і спогадів. 

Ваш близький можливо на початку навіть не чинитиме опір, але поступово в ньому почне накопичуватися роздратування, тому що він краще знає що йому потрібно і можливо в цей момент це потреба “дайте мені просто спокій”.

Як бути? Використовувати форму “ненав’язливих речень”. Спокійно повідомьте: “До нас хоче приїхати такий-то, запрошувати чи поки що відкладемо?”, просто запропонувати: “Слухай може, підемо погуляємо в парку або сходимо в кіно? Як ти?”. І якщо надійде відмова — легко на неї відреагувати, не ставлячи наступних питань: “Тоді що робитимемо?”, “А що ти хочеш?”, “Твої пропозиції?”.

Не потрібно активізувати відвідування: друзів, родичів, гостей, особливо перші пару місяців.

Образа

Не ображайтеся, якщо людина реагує на вашу турботу, підтримку не так, як вам хотілося б. Не ображайтеся, якщо на ваше “хороше” людина відповідає роздратуванням чи агресією, відмовляється від вашої турботи. У цих реакціях немає нічого особистого стосовно вас, просто людині потрібен час. На сьогоднішній день вона має повне право відчувати агресію, замкнутість, зневіру. Там де вона була без підвищеної агресії не виживеш, частину її вона принесла із собою.

Для того, щоб вона “розсмокталася”, потрібен час, а також ваше розуміння, терпіння, підтримка і любов.  

Як бути? Не демонструвати образу та претензії. А ще краще зрозуміти що це тимчасово і навчиться зупинятися, не відчувати такі ємоції взагалі. Транслювати підтримку, необхідний рівень уваги, терпіння, відчуття потреби, розуміння того, як тебе люблять, віру.

Відносини в побуті

Тут необхідно вловити суть поведінки з близькою людиною: з одного боку не потрібно зайвої драматургії, з іншого не варто вдавати, що нічого не сталося.

Як бути? Прийміть формулу спілкування: “Врівноважене – Близьке – Не нав’язливе”.

Важливу роль також відіграє затишок у будинку. Ізоляція криків, шумів, гучного телевізора, гучних і частих розмов з кимось по телефону. До речі — багато “сидіти” в комп’ютері, телефоні теж не рекомендується, тому що це не сприяє відчуттю потреби близькою людиною, ви ніби тікаєте від неї. 

Звичайно ж, дані рекомендації не універсальні, у кожних відносинах свої особливості, специфіка, які необхідно враховувати взявши дані п’ять пунктів за основу.

Великий Київ у Google News

підписатися