Про це вона написала у своїй колонці для «ВК».
Підводячи підсумки цього року, багато хто буде говорити про те, який цей рік був складний, як важко було побудувати роботу і зберегти все, що вибудовувалось до повномасштабного вторгнення Росії, не загубити близьких та колег і найголовніше уберегти свою сім’ю.
Я ж хочу говорити про інше, а саме про все хороше, що відбулося із нами цього року. Не дивлячись на війну, це хороше було. Я хочу говорити про неймовірних людей, які оточують нас і дають сили рухатися далі. Я хочу говорити про тих хлопців і дівчат, які своїми плечами і грудьми закривають нас від куль та ракет російських загарбників. Я хочу, щоб ми говорили про мільйони людей по всьому світу, які щодня, щохвилини допомагають українцям перемогти.
Я хочу говорити і дякувати тим організаціям, які в найскладніший для нас час продовжують допомагати всім, хто опинився у складних життєвих обставинах, які зорієнтувалися, перепрофілювали свою роботу і дали нам змогу гідно відповісти на всі виклики, які постали перед нами.
Я хочу говорити і дякувати своєму колективу, бо це неймовірні люди, які знаходили виходи з різних ситуацій, які ні коли не опускали руки, які були поряд незважаючи на всі труднощі.
Ось про що ми маємо говорити – про добро, бо воно завжди перемагає. Добро множиться, коли ми його творимо. Добро має супроводжувати нас і як би важко нам не було, ми вже точно знаємо, що поряд, зовсім поряд є ті, хто нам допоможе. З часом ми всі зрозуміємо і усвідомимо, що саме добрі вчинки і можливість творити добро дало нам змогу перемогти.
Закінчити свої роздуми хочеться цитатою Бориса Акуніна: «Насправді ж ніякого часу не існує, немає ніякого «завтра», є тільки вічне «зараз».
Не чекайте закінчення війни, не очікуйте обстрілів, живіть, робіть свою справу якісно і добре, бо завтра не існує, існує тільки зараз і тут. Ми знаходимося там, де маємо бути – в цьому наша сила.
З прийдешніми святами всіх. Обіймаю та ціную кожного!