Як повідомляє у Facebook куратор проєкту “Шукай” Юлія Бевзенко, мініскульптурка так і називається “Танцівники на Театральній”.
Ця скульптура присвячена людям, які стирають межі у понятті «вік». Вони наважились ігнорувати правила, за якими «так не прийнято», «не для вашого віку» і «що ви собі дозволяєте». І дозволили собі – танцювати. Так, як хочеться. Посеред великого міста, на очах у раптових перехожих і постійних глядачів. А і справді, нехай усі дивляться! А ще краще – приєднуються”, – пояснила авторка свій задум.
Юлія Бевзенко каже, що танцівники збираються на своєму «танцполі» регулярно вже понад 30 років. За цей час багато хто знайшов своє кохання, друзів і вони просто не уявляють своє життя без цих зустрічей. Адже не так багато у великому місті знайдеться місць, де б люди пенсійного віку могли просто поспілкуватися. А тут – можна!
Як склалася ця незвичайна «тусовка», тепер мало хто пам’ятає. Подейкують, що почали танцювати у далекому 1983 році: спочатку у «трубі» під Майданом, а потім – у Гідропарку і в підземному переході станції метро «Театральна».
Є ще одна версія: нібито все почалось з одного самодіяльного танцювального колективу, якому відмовили в приміщенні (що цілком ймовірно: у 90-х та нульових роках багато приміщень у центрі, які раніше займали різноманітні «гуртки самодіяльності», були передані комерційним структурам).
Але танцюристи, замість розгубитися і розійтись по домівках, «самозахопили» просторий підземний перехід біля входу в станцію метро «Театральна».
Незабаром до них стали приєднуватися усі бажаючі та випадкові перехожі, так що згодом слава про «танцюристів на Театральній» рознеслась по всьому місту. Де зараз ті перші танцюристи, хтозна… Але тепер тут сформувався своєрідний клуб, куди вже багато років щовихідних приходять не тільки потанцювати, але й просто побачитися один з одним.
Часто серед них можна помітити і молоді пари, які, хоч і стоять осторонь, але їх так манить ця романтична та чуйна атмосфера.
Вдивіться в обличчя цих танцюристів. Вони прожили важке життя. Їхня молодість припала на часи, коли не було соціальних мереж, але попри нелегку працю, вони встигали спілкуватися, зустрічатися і проводити свята за скромно прикрашеними столами, з піснями і веселими танцями. Їм важко звикнути до мінливості сучасного світу. Але вони так хочуть бути потрібними! І своїм прикладом, оптимізмом вони заряджають все навколо. Вони молоді душею, вони люблять життя таким, як воно є. І вони – танцюють” – додає Юлія Бевзенко.
Вона каже, що фігурка має прикмету: потреш її і завжди у парі будеш (треба терти руки, якими тримається наша пара).
Скульптурку виготовив Юрій Белявський.
Адреса скульптурки: перехід на станції метро Театральна, вхід з вулиці Богдана Хмельницького, 5.
Нагадаємо, попередню мініскульптурку проєкту “Шукай” присвятили першій службі київської негайної допомоги, яка відкрилась у місті в 1881 році. Фігурка, на якій є напис “Дякуємо лікарям”, розташована за адресою вул. Липинського, 4 (біля готелю та хостелу Globe Runner). Є у столиці також міні-скульптурки, присвячені Михайлу Булгакову, пам’ятнику писемності, годиннику Брульона, велотреку, любителям шахмат, винаходу Сікорського, київській каві та ін.