Після важкого поранення та втрати кінцівки боєць 110-ї бригади з позивним «Академік» проходить реабілітацію у Вінниці.
Про свій шлях від кухонної плити до дронів, обставини поранення та виклики адаптації боєць розповів у інтерв’ю «Суспільному».
Цивільний кухар Дмитро Накалюжний на початку повномасштабного вторгнення добровільно став до лав ЗСУ. Згодом він змінив тилове забезпечення на аеророзвідку на передовій.
До березня 2022 року Дмитро не мав військового досвіду й працював кухарем. Рішення піти до ТЦК ухвалив свідомо, коли побачив, як перші добровольці вирушають захищати Запорізький напрямок.
Після місячного вишколу «Академіка» призначили кухарем у новосформованій 110-й бригаді. Проте згодом військовий вирішив змінити профіль: він пройшов курс у розвідувальній роті та опанував керування безпілотниками, аби здійснювати аеророзвідку й коригувати вогонь по окупантах.
Я зрозумів, що роблю замало для перемоги, це був надто малий вклад у процес. Ми свідомо розуміли, що можемо загинути чи дістати поранення, але тоді не було часу вагатися, — згадує Дмитро.
Наприкінці січня під час виконання завдання Дмитро вирішив супроводити побратима, який мав іти на позицію один. У лісосмузі пролунав вибух. «Академік» дістав важкі мінно-вибухові травми обох ніг, але зміг самостійно накласти собі турнікет. На евакуацію довелося чекати близько трьох годин. На жаль, його побратим загинув на місці.
Після стабілізаційного пункту пораненого доставлено до Запоріжжя. Внаслідок значної втрати крові та ушкоджень лікарям довелося ампутувати ліву ногу.
Для формування культі та загоєння ран у Вінниці Дмитро переніс ще п’ять операцій. Через необхідність повторного хірургічного втручання процес протезування затягнувся, однак зараз військовий вже другий місяць опановує тимчасовий протез.
Первинне протезування зазвичай розпочинається з тимчасового (навчально-тренувального) протеза. Це необхідно для того, щоб кукса сформувалася, а м’язи адаптувалися до навантажень (упродовж першого року об’єм кінцівки може суттєво зменшуватися). Лише після цього виготовляють постійний біонічний або механічний протез.
За словами оборонця, відновлення ускладнюють фантомні болі та тривалий період звикання тіла до штучної кінцівки, який може тривати від одного до двох років. Попри це, Дмитро вже повернувся до кермування автомобілем та самостійно пересувається містом. Водночас він наголошує на гострій проблемі недосконалості міської інфраструктури:
Якщо в тебе немає ноги, постає дуже багато питань щодо комфорту пересування як містами, так і загалом закладами.
Наразі боєць продовжує підготовку до встановлення постійного протеза. Справедливим миром для України Дмитро вважає не просто припинення вогню, а невідворотне й реальне покарання для всіх, хто розв’язав цю війну.