Виставка складається з 6 п’ялець з тканиною, найстаршій з яких – 120 років. Крім того – відеоінсталяція, що зображає мисткиню під час вишивання весільного рушника невидимими нитками.
Невидима праця
В інтерв’ю для “Емігрантського радіо” перформерка розповіла – сюжет невидимої праці знайомий їй ще з дитинства.
В сім’ї Марії Прошковської проблема неодооціненої щоденної, рутинної роботи стояла гостро – батько працював в силових структурах та дослужився до генерал-майора, а мати була домогосподаркою.
З боку батька не було жодного уявлення, що можна робити вдома цілий день”,
– розповідає Прошковська.
Перформенс триває 1000 хвилин. Все для того, аби візуалізувати відсутність результату, з якою стикаються жінки в побуті.
Читайте також: “Випадкові зустрічі” в невипадковому Києві – репортаж, що змушує замислитись
Якщо жінка вишиває рушник, вона може передати його своїй онучці. Якщо вона підмітає підлогу, то через три години вона має зробити це знову”,
– пояснює мисткиня.
Концепт підкріплено сумною статистикою: за 2019 рік 12,5 млрд годин на день жінки та малолітні дівчата по всьому світу витратили на неоплачену побутову важку хатню роботу.
П’яльця
Годі й придумати кращої ілюстрації невидимої праці.
Ідучи на виставку і краєм вуха чуючи, що мова начебто про вишивку, ми бачимо порожні полотна.
Читайте також: Секс і Київ. Де закінчується “сексуальна свобода” і починається “несвобода”?
Не знайшовши красивих кольорових картин, ми можемо розчаровано пройти повз, упускаючи з розуму один, найважливіший аспект – цю тканину також хтось зробив. Вона нічим не гірша і не краща за вишивку, яку ми звикли бачити, але чомусь коли ми бачимо порожнє полотно, ми схильні казати: “Там нічого немає”.
Є.
Найстаршій з тканин – 120 років!
Її робила дівчина в 1900-му році перед своїм весіллям, готувала собі придане. І в мене було абсолютне відчуття, що я працюю в співавторстві з усіма цими жінками, які протягом 120 років робили цю тканину, створювали її руками, мабуть, співали собі якихось пісень…”,
– розповідає Прошковська.
Запитання та відповіді
Роздивляючись цю експозицію, ми маємо поставити собі кілька запитань: чи відчуваємо ми, що знецінюють нашу працю?
Чи буває таке, коли ми – наче те полотно – відчуваємо, що нас самих недостатньо, і оточення, не знайшовши на нас яскравих візерунків, відвертається від нас, проходить повз?
Чи проходимо ми повз когось з тих же причин?
Чи знецінюємо ми чиюсь працю, сприймаючи її як належне?
Поставивши собі ці запитання та відповівши на них, все невидиме стане видимим назавжди.
Читайте також: Люди як потяги. Репортаж з виставки картин про улюблений транспорт
Виставка-перформенс мисткині Марії Прошковської відкрилась вчора в Щербенко арт-центрі, що знаходиться за адресою вул. Михайлівська, 22в.
Вона діятиме до 5 вересня, вхід в галерею безкоштовний.
Читайте також: Де в Києві жити добре: ревізія мікрорайону на Виноградарі – репортаж