Як розповів Лавровський, маючи багато друзів, які пройшли вишколи добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», він завжди розглядав можливість приєднатися до них. Тим паче, рятувати життя чоловікові більше імпонувало, аніж його забирати.
«Коли моя подруга сказала, що вона приєднується до «Госпітальєрів» і їхньому екіпажу не вистачає водія та автомобіля — не вагаючись, прийняв рішення доєднатися до них. Я непоганий водій. Маю підходящий транспортний засіб для тієї місцевості і тих задач, які постають перед «Госпітальєрами», – розповів Михайло.
Лавровський зазначив, що медики забирають пораненого фактично з самого поля бою, російські війська стоять в 400-700 метрах від них, тому діяти завжди доводиться швидко.
«Зазвичай ми не витрачаємо більше хвилини з моменту під’їзду на точку евакуації і до моменту від’їзду звідти. Адже ворожі війська бачать наше пересування, і якщо довго затримуватися на одній точці, можна легко потрапити під обстріл», – додав він.
За словами Лавровського, не зважаючи на статус некомбатантів, згідно з женевською конвенцією, медики для росіян є однією з пріоритетних цілей.
«Найважчими в евакуації — ночі, адже доводиться їздити без фар в повній темноті. Дороги тут розбиті російською артилерією, і шанс наїхати на нерозірваний «град», що стирчить в дорозі — дуже великий. Видимість в таких умовах не більше 5-10 метрів, а їхати треба завжди швидко, адже від цього залежить, як життя пораненого, так і наше», – зауважив чоловік.