Про це повідомляє видання Science.
«Це схоже на вуглі в ямі для барбекю, що тліють», – розповів хімік-ядерник з Університету Шеффілда Ніл Хаятт.
Наразі українські вчені щосили намагаються визначити, чи зникнуть реакції самостійно чи потрібно буде вживати заходів, щоб попередити нову аварію.
Анатолій Дорошенко з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій (ІСПАЕС) в Україні повідомив, що датчики почали відстежувати число нейтронів, що зростає – сигнал ділення, що виходить з однієї недоступної кімнати.
«Є багато невизначеностей. Але ми не можемо виключити можливість аварії», – говорить Максим Савельєв з ІСПАЕС.
Він додав, що попри зростання кількості нейтронів, для того, щоб придумати, як подолати загрозу, у запасі є ще кілька років.
Науковці зазначили, що оскільки вода уповільнює нейтрони і, таким чином, збільшує їх шанси вразити й розщепити ядра урану, після сильних дощів через просочування води у тріщини й інші проблемні місця саркофага спостерігалося різке збільшення (у 50-70 разів) щільності потоку нейтронів.
Читайте також: Плагіат і втручання в особисте. Українці судяться з НВО за серіал “Чорнобиль”
Зокрема, показник майже вдвічі збільшився за чотири роки у приміщенні 305/2, де знаходяться тонни паливовмісних матеріалів.
Після цього припустили, що будь-який ризик виникнення критичності зникне, коли в листопаді 2016 роки над Укриттям буде зведений новий безпечний конфайнмент (НБК). Конструкція вартістю 1,5 мільярда євро повинна була ізолювати Укриття, щоб його можна було стабілізувати і в кінцевому підсумку демонтувати. Але, не допомогло.
«Загрозу можна ігнорувати. Оскільки вода продовжує відступати, побоюються, що «реакція поділу прискорюється, це призводить до неконтрольованого вивільнення ядерної енергії. Немає жодних шансів на повторення 1986 року, коли вибух і пожежа послали радіоактивну хмару над Європою. Реакція некерованого розподілу в ТСМ може статися після того, як тепло від ділення випарує воду, що залишилася. А те, що відбувається там, схоже на тління вугілля у ямі для барбекю», – впевнений Ніл Хаятт.
Проте, будь-яка вибухова реакція, якщо буде стримуватися, може загрожувати обвалити нестійкі частини хиткого Укриття, заповнивши все радіоактивним пилом.
Читайте також: “Найскладнішим було виїхати з Зони” – ліквідатор Сергій Мирний про Чорнобильську трагедію
У виданні зазначають, що усунути загрози непросто, оскільки рівні радіації у 305/2 не дозволяють підійти досить близько для установки датчиків. Одна з ідей полягає у тому, щоб розробити робота, який зможе витримувати інтенсивне випромінювання досить довго, щоб просвердлити отвори і вставити балони з бором, які будуть діяти як стрижні управління і поглинати нейтрони.
Нагадаємо, раніше Служба безпеки України опублікувала секретні документи Комітету державної безпеки, що стосуються катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.
У матеріалах є перша доповідь «нагороду» директора ЧАЕС Віктора Брюханова від 26 квітня 1986-го року — на цьому документі стоїть позначка «секретно».
Архівні справи свідчать про те, що аварії на ЧАЕС траплялися і до 26 квітня 1986 року. У 1982 році на першому енергоблоці відбувся значний викид радіоактивних речовин, але доповідь КДБ про це закінчується звичним «здійснено заходи для недопущення панічних та провокаційних чуток». Крім того, про аварійні ситуації повідомляли у 1983 та 1984 роках.