Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.
Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві.
Стародавній літопис “Повість минулих літ” так розповідає про подорож апостола Андрія: “І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: “Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог”. І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ”.
Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. Ворожити слід у ніч перед святом.
У давні часи на Андрія молодь влаштовувала Андріївські вечорниці з ворожіннями, піснями та різними обрядовими стравами. Дівчати готували щось смачне на стіл, а хлопці приносили цукерки та наливку. Молодь співала, танцювала та вигадувала ігри. Атмосферу справжньої магії створювало ворожіння, яке було доступно лише дівчатам.
Кульмінацією свята було кусання калити. Її випікали спеціально для вечорниць. Тісто дівчата замішували по черзі, від старшої до наймолодшої. Ліпили калиту, прикрашали, а потім ставили у піч і чекали, поки вона стане сухою, щоб її важко було відкусити.
В отвір протягували червону стрічку та підвішували на кочергу. Парубки мали відкусити калиту. Але був вартовий – парубок, який всіх смішив і всіляко заважав це зробити. Навіть якщо вдавалося не сміятися, то вартовий так смикав кочергу, що калиту практично нікому не вдавалося вкусити.
Свято завершували спільною вечерею. Готували прості страви — вареники, борщ, кашу й, звісно, калиту. Кожна мала свій сенс: калита означала достаток, а каша — єдність.
Народна творчість зберігає такі прислів’я та приказки про це свято:
- Іній на Андрія — буде добрий урожай на гречку.
- Сніг на Андрія не впаде — зима буде тепла, малосніжна; сніг впаде — холодна, довга.
- На Андрія треба кожуха добродія.
- На Андрія робиться дівчатам надія.
Читайте також: Зимові свята за новим календарем: коли вітати Катерину, Василя, Андрія, колядувати та стрибати в ополонку
Нагадаємо, у “Софії Київській” біля мозаїки Володимира Великого з’явився портрет його дружини.