У всій цій плутанині навколо виставки з картинами, всі забули про, власне, картини.
“Великий Київ” зумів насолодитись шедеврами навіть попри людей в шоломах та величезні броньовані автівки.
Ми проаналізували деякі картини з колекції, повністю виставку можна подивитися в Музеї Гончара.
1. Іван Айвазовський “Рибальський човен з торговим бригом на якорі”, 214*214 см, 1891 рік, полотно, олія
Іван Айвазовський, імовірно, найвідоміший з художників-пейзажистів, а якщо бути зовсім точними, то він мариніст – представник жанру, що спеціалізується лише на морі та морських подіях.
Ця картина, порівняно з іншими морськими творами Айвазовського, просто збиває з ніг своєю динамікою – тут безліч персонажів та сюжетів.
Інші картини художника здебільшого зосереджені на морській гладі та хвилях, подекуди – на кораблях як декоративних елементах, але аж ніяк не історичних та соціальних сюжетах.
Хоча буває.
Мариністика зав’язана на грі світла, відблисках та динаміці води. Це можна прослідкувати на одній з найвідоміших картин Айвазовського – “Дев’ятий Вал”.
Ось картина повністю:
А ось деталь найбільш характерна: морська піна, захід сонця і перехід від темно-зелених до рожевих кольорів:
Таким собі Айвазовським в літературі можна назвати Адама Міцкевича, польського поета. Його “Кримські сонети” можна співвіднести з Кримськими пейзажами художника.
У вірші “Буря” є рядок: “згасає сонця диск — і гаснуть з ним надії” – і це цілком перегукується з сюжетом “Дев’ятого валу”. Драматичності додає те, що рей своєю дерев’яною простотою більше нагадує розп’яття, аніж частину корабля – складної конструкції.
І це нагадує ще дещо, вже більш сучасне, ніж сонети Міцкевича родом з 1820-х років – кораблі з біженцями, що тонуть. Постійно, всюди.
З відомих і недавніх випадків:
- В січні 2020 року біля узбережжя Греції затонув човен з мігрантами – 12 загиблих.
- В червні 2018 року біля берегів Лівії затонув човен з мігрантами – 3 загиблих, близько 100 зникли без вісти, серед них 2 немовлят та троє дітей до 12 років.
Виникають страшні паралелі, і вони стають ще страшнішими, якщо брати до уваги те, що здебільшого прибережна поліція країн, притулку в яких хочуть просити люди, не рятує кораблі, що тонуть.
Це цинічне рішення, яке знайшла Європа, щоб захистити свої кордони від біженців.
2. Ісак Левітан, “Болота ввечері”, 74,4*137,5 см, 1882 рік
Містечко Кіркбі-Мальхауз було сумне та відкрите всім вітрам. Болота, що оточували його – похмурими та непривітними. Воно складалось з однієї-єдиної вулиці; сірі кам’яні будиночки, покриті шифером, розкидані схилами довгих торф’яних пагорбів, порослих дроком. Вдалині виднілись обриси гірської місцевості – Йоркширу; округлені вершини пагорбів немов би грали один з одним в хованки. Поблизу пейзаж мав жовтуватий відтінок, але мірою віддалення цей відтінок переходив в оливковий колір, за виключенням хіба тих місць, де скелі порушують одноманітність цієї безплідної рівнини. З невеличкого пагорбу, що був розташований за церквою, можна роздивитися на заході золоті та срібляті смуги: там піски Моркембу омивались водами Ірландського моря”.
Артур Конан Дойл, оповідання “Хірург з Гастеровських болот”
Здається, ніхто не любив болота як Артур Конан Дойл. Мистецтво перегукується, і тим воно прекрасне – дивишся на картину Левітана і уявляєтся собака Баскервілів абощо.
А ще киянам дуже добре уявляється, мабуть, смертельно небезпечний індекс повітря за 400, коли горіли торф’яники і у всіх боліла голова від смогу :)
3. Вільгельм Фельтен, “Полювання” , 24*32 см, дошка, олія
Буржуазну і надмірно багату картину, мабуть, хотіли підкреслити золотою рамкою, але вийшло аж з перебором – несмак рамки викликлає бажання швидше повз неї пройти.
Атмосфера малюнку повертає нас подумки до традиції, коли полювання було формою ділових переговорів або ж підтримання неформальних зв’язків.
Мабуть, кожен, хто читав “Анну Кареніну”, вмирав від нудьги на мисливських розділах – от і образотворче мистецтво нам в поміч.
Собаки, недешеві коні, чудовий сосновий пейзаж. Втім, форми, які носять чоловіки на картині, відсилають нас до Росії часів Миколи І (це, звісно, не точно, але на перший погляд), що відзначився самодержавною та шовіністичною політикою.
І одразу ялинки на картині стають не такими гарними.
4. Гавриїл Кондратенко, “Лісовий пейзаж”, полотно, олія, 74*127, 1894 рік
Цей пейзаж вже не псують ніякі імперські деталі.
Морозне повітря, блискучі на холодному місяці камені та коріння, що взрили землю.
Містицизму картину додає кам’яна арка в верхньому правому куті картини:
5. Іван Мідушевський, копія “Різдва Богородиці” Бартоломе Естебана Мурійо, полотно дубльоване, олія, 186*345 см
Важка, непідйомна, канонічна робота. Така, напевно, має бути в кожній колекції (колекцій як таких не має бути, але менше з тим), в кожному музеї, навіть якщо ви любите прості акварельні маки :)
Робота вражає своєю геометрією, перш за все тим, як основний сюжет зображено у формі трикутника:
Ще цікава річ, як по гіпотенузі знизу догори змінюється вік персонажів – собака, кілька дітей-янголів, кілька молодих жінок, кілька дорослих жінок.
Звісно, класичні релігійні роботи мали глибоко символічне значення, і можливо трикутник в центрі Морійо задумав спеціально для того, що прославити Святу Трійцю.
А може йому просто так вийшло.
Але це навряд чи :)
Великодні сюжети в українському живописі ми розбирали тут: Як зрозуміти розп’яття Ісуса? Пояснюємо на 3 картинах з Нацмузею
6. Степан Колесніков, “Архіпелаг”, плотно, олія, 72*97 см, 1943
Гарна можливість порівняти техніки зображення моря.
Якщо повернутись назад до Айвазовського, то можна помітити, що в нього навіть море з хвилями “прилизане” в сенсі самого нанесення фарби.
У Колеснікова можна помітити більше нерівномірностей (наприклад, на найбільшому камені, де проглядається клаптик оливкового кольору). Це тривожний дзвіночок для любителів класики – академічний, суворий живопис починає відходити, і що більш модернові часи, то більше всі малюють як їм заманеться.
А потім відбувся Джексон Поллок.
7. Костянтин Горбатов, “Капрі”, полотно, олія, 90,5*109,75
Ще більш інше море і кораблі, більш динамічні завдяки окремим мазкам, що продовжували виокремлюватись в живописі. В продовження нерівномірностей на картині Колеснікова, кораблі тут – майже схематичні, без особливої деталізації.
У пост-імпрессіоніста Горбатова був складний шлях. Його твори були популярними в Німеччині, і порівняно з іншими емігрантами він жив у достатку. Втім, з приходом до влади нацистів в мистецтві став переважати стиль Третього рейху і твори Горбатова загубили зацікавлення поціновувачів.
З початком Другої світової війни художник жив в Німеччині, а починаючи з 1941 року сім’ї Горбатових доводилось двічі на тиждень відзначатися в поліції, вони були позбавлені можливості виїхати.
До кінця війни сім’я художника жила в жахливій бідності, а сам Костянтин хворів. Він помер 24 травня 1945 року в Берліні, а 17 червня того ж року його дружина закінчила життя самогубством.
Конкретно ця окремо взята картина органічно ділиться на три частини.
Найбільше місця композиційно займає гора. Варто звернути увагу на майстерно виконану тінь.
Люди тут, як і кораблі (не “Люди як кораблі“) – схематичні, вони не грають тут жодної ролі.
Другорядно після скелі увагу притягують відблиски на воді – динамічні своєю білизною і прості.
8. Альберт Бенуа, “Ліс на початку зими”, папір, акварель, 28,5 *43 5 см
Не олією єдиною.
Знайшлась тут і акварель, знову в жахливій рамці.
Простий затишний сюжет “русской деревни” – дивишся і одразу березу хочеться обійняти (ні).
В відомого аквареліста Бенуа також багато робіт на тему води – моря та озер.
Щоб розбавити трохи концентрацію пейзажів, звернімо ж увагу і на іншу роботу цього художника – сувору, суху, прораховану математичну перспективу.
Володимирський палац:
Виставку повністю можна подивитися в Музеї Івана Гончара за адресою вул. Лаврська, 19. Музей працює з 10 до 17:45.
Читайте також: Територія психлікарні ім. Павлова повна дивних скульптур та картин. Тут – дон Кіхот, Демон та Ван Гог