Михайло Булгаков та Тетяна Лаппа: майже Ромео та Джульєтта
Історія кохання Михайла Булгакова та Тетяни Лаппа почалася з розмови двох колежанок. Річ у тім, що мати майбутнього письменника Варвара Михайлівна Булгакова працювала у Фребелівському інституті разом з Софією Миколаївною Лаппа.
У буденній розмові колежанки з’ясували, що вперше до Києва на гостини приїхала племінниці Тетяна. І саме так вони і змовилися, що місто дівчині покаже її ровесник – Михайло.
Читайте також: Київському фунікулеру – 115! Як виникла одна з головних туристичних принад столиці
Тоді, 1908 року, місто справило на Тетяну Лаппа неабияке враження: практично потопаючий в зелені Київ був наповнений радісною метушнею і молоддю.
Не залишився поза увагою й «екскурсовод»: між молодими людьми спалахнули почуття.
Роман виявися несподіванкою для батьків з обох сторін, і треба сказати — неприємною несподіванкою. Налаштовані категорично проти батьки думали, що з закінченням літніх канікул і поверненням Тетяни Лаппа до Саратова закінчаться і почуття.
Але не так сталося: закоханні продовжували підтримувати стосунки і писали один одному ніжні листи, сповнені сподівань на скору зустріч.
Були з боку Булгакова навіть спроби самогубства, через те, що Тетяну батьки не відпускали до Києва.
Читайте також: Світлини старого Києва: Ланцюговий міст, фотографи-шпигуни та листівка з видом на тюрму
Емоції і погрози самогубством не могли не викликати занепокоєння з боку батьків. Втім, закохані бувають дуже наполегливими і вже в 1911 році Михайло Булгаков їде знайомитися з майбутньою ріднею до Саратова.
Причина, окрім почуттів, ще у тому, що Тетяна завагітніла і тут батьки були уже безсилі. Тоді згоду на одруження молодята таки отримали, а от від дитини все ж вирішили позбавитися.
До речі, Тетяна буде вагітною вдруге уже у статусі дружини, під час проживання подружжя в Києві, але і тоді Михайло не стане татом.
Читайте також: До Дня космонавтики: український мрійник, який змінив світ
26 квітня 1913 року у Церкві Миколи Доброго відбилося довгоочікуване вінчання. Тетяна Лаппа згадувала, що у неї не було ні серпанка, ні білої сукні – полотняна спідниця та блузка. І це при тому, що тато нареченої грошей на весілля дав, але молодята розтринькали їх ще до вінчання.
У Києві подружжя жило за адресами: Андріївський узвіз, 38 та вулиця Рейтарська, 13.
До речі, поруч, у будинку за номером 22, Михайло Булгаков працював на Рятувальній станції.
Читайте також: Дореволюционная медицина: кого, чем и где лечили в Киеве?
Іван Франко та Ольга Хоружинська: шлюб за розрахунком
В житті Івана Франка шалене кохання було і не одне. Але на шлюб з Ольгою Хоружинською відомий український письменник наважився зовсім не через поклик серця. В численних листах майбутньої сімейної пари є багато ніжності, але все ж більше поваги.
Історія пристрасного кохання Франка і Ольги Рошкевич закінчилася трагічно — дівчина вийшла заміж за іншого. І тоді Іван Якович вирішив підійти до питання шлюбу раціонально. Так склалося, що Франко приїхав до Києва у 1885 році, а зупинитися вирішив у приятеля — Єлисея Трегубова, який був щасливо одружений з Антоніною Хорожинською – сестрою Ольги. Так відбулося доленосне знайомство.
За мірками того часу Ольга Хоружинська була вже немолодою, хоча їй був всього 21 рік, та й тридцятирічного Франка важко було назвати юнаком. Вони практично не знали один одного, їх зближення відбувалося через листування. І все ж історики схильні вважати, що Ольга була закохана в Івана Франка, він взагалі магічно діяв на представниць слабкої статі.
Читайте також: Бизнес на дореволюционном Крещатике: картье, выпить и закурить
Але сам поет відверто говорив, що пропонує шлюб «по доктрині, а не по коханню».
На його думку, наречена мала численні достоїнства: сповідувала спільні ідеї; була освіченою, знала чотири мови (російську, французьку, німецьку та англійську); до того ж за нею давали хороший посаг – 500 тисяч золотих рублів.
Тож, для Івана Яковича вінчання було розрахунком. Він направду вважав, що можна спланувати вдале партнерське подружнє життя.
Ольга Хоружинська мріяла про урочисту весільну церемонію і, погодившись на шлюб, наполягала на вінчанні саме у Києві. Їй хотілося, щоб було багато гостей, їй хотілося білої сукні і серпанку.
Але мріям не судилося втілитися в життя. Весільна церемонія була досить простою: невелика кількість гостей – тільки близькі друзі; замість білої сукні — простенький синій костюм та ще наречений, який забув про церемонію.
Читайте також: Проклятые места Киева: взгляд скептика
Вінчання проходило у домашній церкві при колегії Павла Галагана 14 травня 1886 року. На нареченого чекали довго, потім наважилися шукати і знайшли у бібліотеці, письменник так захопився старовинним книжками, що не помітив, як сплинув час.
Тієї ж ночі молодята поспіхом покинули Київ, адже боялися, що за політичні переконання Франка можуть заарештувати. Хоч одну урочистість подружжя собі таки дозволило – у відомому київському фотоательє В.Висоцького вони зробили знімок на пам’ять.
Читайте також: Город-герой! Как Киев побеждал «испанку», потеряв 10 тысяч человек
Микола Гумільов та Анна Ахматова: домогтися згоди
Для поетеси Анни Ахматової Київ був багато в чому рідним містом, тут вона проводила багато часу в дитинстві, тут пройшли її молоді роки і навчання.
Треба сказати, що життя Ахматової в Києві було мінливим. З одного боку ще в дитинстві в київському парку дівчинка знайшла славнозвісну брошку у вигляді ліри і повірила в те, що на неї чекає слава поета.
А з іншого: саме в українській столиці Анна Андріївна сповна відчула, що значить бути «бідною родичкою». І найголовніше, що саме у Києві відбулося історичне вінчання двох відомих поетів — Ахматової і Гумільова.
Вони познайомилися далеко за межами міста на Дніпрі — у Павлоську в 1903 році. Треба сказати, що це було кохання з першого погляду і в той же час —невзаємне.
Микола Гумільов закохався одразу ж, всіляко проявляв почуття, писав проникливі зізнання, але наштовхувався на категоричну відмову. Як останній аргумент спробував навіть звести рахунки з життям.
У подальшому він ще кілька разів пробуватиме накласти на себе руки і все через невзаємність з боку Анни Ахматової.
Читайте також: Как Шевченко жил в Киеве: несколько месяцев счастья, донос и арест
Першу згоду на шлюб Гумільов отримає у 1907 році і саме у Києві. Здавалося б наступним кроком має бути весілля, але ні. Причиною розриву стає поезія, точніше зверхнє ставлення нареченого до творчості нареченої.
Другої згоди на шлюб Миколі Гумільову вдасться домогтися лише через п’ять років.
Весілля і в цьому випадку не було урочистим, ба більше — жодного родича. Ранком Анна Андріївна вийшла з дому у буденному наряді і відправилася за місто (тоді той район ще не вважався територією Києва). Дорогою наречена перевдягалася у більш святкове, але все ж стримане вбрання. У храмі Миколая Чудотворця на неї вже чекав наречений. 8 травня 1910 року нарешті відбулася довгоочікувана перемога Миколи Гумільова і він таки став законним чоловіком Анни Ахматової.
Читайте також: Именины у Татьяны: выходной в публичном доме и другие киевские традиции
Кожен з молодят написав спогад про весілля, вийшло дуже по-різному.
Анна Ахматова записала: «25 квітня (8 травня) 1910 роки я вийшла заміж за М. С. Гумільова. Вінчалися ми за Дніпром в сільській церкві. В той день Уточкін літав над Києвом, і я вперше бачила літак».
Микола Гумільов був більш поетичним: «Из логова змиева, из города Киева, я взял не жену, а колдунью».
