Про захисника розповіли у 241 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.
“Я з дитинства був помішаний на зброї, ланував йти в спецназ, – пригадує “Вождь. – Після інститута добровільно прийшов в армію. Хлопцям приходили повістки, а мені ні. Я прийшов у військкомат і я кажу: “Я вибачаюсь, а де тут повістки роздають?” Я хотів кудись у десантуру, до прикордонників, а через те, що мене невчасно призвали, там уже не залишилось таких варіантів. Я попав у МНС. З армії я звільнився сержантом”, – пригадує боєць.
За словами “Вождя”, він до 2014 року вважав, що білоруси, росіяни і українці – це “братські народи”. А коли вони в Крим зайшли, а потім спробували зробити “антимайдан” у Харкові і підняли російський прапор, тоді я сказав: це не брати. Вранці 24 лютого чоловіку поступила команда від шефа відвезти декого на захід країни, сам шеф уже був за кордоном.
“Ввечері доповідаю, що ми доставили і їдемо назад. “У сенсі назад?”, – питає. Кажу: “Ну треба ж комусь батьківщину захищати”. А вся охорона втекла, хоча за кілька днів всі казали, що будуть битись з росіянами. Шеф сказав “Ви і трьох днів не вистоїте”, – розповів колишній охоронець.
Коли повернувся до столиці, знайшов ТрО, познайомився з командиром роти. 5 березня чоловік відправив сина автобусом в Одеську область, а 6 вже прийшов у ТрО. На наступний день йому вже дали взвод.
“Зараз я кажу сину: ця війна може затягнутись на десятиріччя, можливо, і вам доведеться розгрібати, вчи інформатику, вчи англійську, якщо ти будеш “на ти” з комп’ютером, у тебе буде велика зона вибору, а не як батько – в піхоту, будеш десь більш-менш у безпеці, але при цьому виконувати дуже серйозну роботу”, – розказує “Вождь”.
Воїн не збирається товаришувати з тими, хто втік і ніяк не допомагають ЗСУ та Україні. Адже на його переконання, коли ти можеш допомогти, але стоїш у стороні і спостерігаєш, як б’ють людину – ти робиш це разом із кривдниками. Бо ти нічого не робиш, щоб це зупинити.
До слова, освітяни і мобілізація: хто має право на відстрочку і як її оформити.