Світлини ХІХ століття публікує ВВС-Україна.
До 1918 року у Києві не було пляжів. Але кияни все одно купалися. Відпочивальники платили 10-15 копійок за 20 хвилин водних процедур. Для деяких чоловіків літньою розвагою було ховатися у заростях з біноклями і підглядати, як переодягаються і купаються інші.
На човнах та пароплавах каталися, вирушаючи з причалу на Подолі. Грали оркестри, на березі гостей зустрічали ресторани і театральні вистави.
Парк Купецького зібрання (нині Хрещатий, розташований поблизу Європейської площі, вздовж Володимирського узвозу) потрапив у описи тогочасних авторів – у тодішні газети та літературні твори Валер’яна Підмогильного, Михайла Булгакова, Олександра Купріна.
Парк Шато де Фльор, що займав територію сучасного спорткомплексу “Динамо” на вулиці Грушевського мав платний вхід.
В центрі Києва пили мінеральні води та купалися у оздоровчих ваннах.
Розкішні номери, вишукані, але лікувальні страви, питна мінеральна вода, ванни з мінеральною водою, нагляд лікарів та можливість гуляти в розкішному Царському саду. Ввечері публіка збиралася у вітальні, де звучав рояль, давали концерти оперні співаки та виступали театральні трупи”, – так описують ті події у фейсбук-групі “Клуб корінного киянина”.
А ось вам і найелітніші з елітних розваг – Пуща-Водиця. На літо туди виїжджали заможні кияни, які брали дачі в оренду: купці, підприємці, банкіри, службовці, часом лікарі та вчителі.
