Третій розподіл Польщі стався у 1795 році, так польське місто Дубно увійшло до складу Російської імперії. Київ від такої політично-географічної маніпуляції отримав чималий зизк. Справ в тому, що у місті Дубно традиційно проходили контрактові ярмарки, однак після 1795 року там стало не досить спокійно і Петро І наказав перенести масове торжище у Київ. Наказ імператора вийшов 7 листопада 1797 року і став поштовхом до бурхливого розвитку Києва.
Розуміння слова «контракт» не аж надто змінилося з ХVIIIстоліття. Контрактом називали усілякі угоди купівлі-продажу, довгострокової оренди тощо. Але сьогодні укласти угоду можна у будь-який час, а от раніше встановлювалися спеціальні дати та місця. Торгівці з різних міст приїжджали до Києва аби упорядкувати свої справи. Як правило укладання контрактів проходило взимку, тому що по засніжених дорогах було легше добиратися на санчатах.
Читайте також: Майдан Незалежності: як захаращений ліс перетворився на головну площу країни
Перші контрактові ярмарки
Щойно стало відомо, що Київ стане осередком торгівлі, керманичі міста задумалися над тим, де проводити контрактові ярмарки. Очевидним рішенням була будівля магістрату, яка розташовувалася на площі, котру нині ми і називаємо Контрактовою.
Перша ярмарка пройшла зимою 1798 року, на ній тільки за офіційними даними було підписано контрактів на суму в 5,7 млн. польських злотих. Однак, як це часто буває, реальна сума була мінімум в 2,5 рази вищою від офіційної. Що ж, приховувати розміри торгівлі у нас в крові.
Торгівці приїздили звідусіль, і поза діловими справами були готові розважитися, чи закупитися крамом на весь рік. Тому біля магістрату, підприємливі кияни організували веселий ярмарок. Тут проходили вистави, концерти та навіть бали.
Київські контракти набували все більшого і більшого розмаху. Тому було навіть побудовано окремий Контрактовий дім, де і проходило підписання угод. Варто сказали, що в дні ярмарок до Києва приїжджала велика кількість людей, місто зростало у чисельності на чверть.
Цікаво, що попит народжував і пропозицію, а ще сильно піднімав ціни. Деякі кияни жили весь рік з того, що на період ярмарки здавали в оренду будинки на Контрактовій площі. Так оренда 7-ми кімнатного будиночку на Подолі обходилася в 2,5 тисячі за два тижні, а якщо в будинку була ще й крамничка, то ціна злітала до 7 тисяч. Для порівняння: пуд (близько 16 кг) борошна вартував всього 10 копійок.
Читайте також: Велика пожежа, яка зробила третину киян безхатченками
Пожежа на Подолі
Свято торгівлі опинилося під загрозою в 1811 році, коли спалахнула страшна пожежа на Подолі. Як сталася трагедія достеменно невідомо. Чи то діти гралися з сірниками, а надміру спекотне літо тільки додало проблем. Чи то ворожі агенти підпалили центр Києва напередодні війни з Наполеоном.
Втім, якою б не була причина, наслідки вогню були жахливі – історичний центр Києва назавжди зник. І першому головному архітектору Андрію Меленському довелося створювати серце столиці наново. Так був збудований новий Контрактовий дім.
Контрактові ярмарки стали настільки популярними, що на них виступали не тільки місцеві артисти, а зірки світової величини, наприклад скрипаль Генріх Винявський чи піаніст Ференц Ліст. Відомими відвідувачами контрактових ярмарок були Адам Міцкевич, Тарас Шевченко, Микола Гоголь та навіть Оноре де Бальзак.
В 1830-х роках Контрактовий дім у Києві перетворився на справжнісіньку біржу, де в дві зміни проводилися тогри: з 9 ранку до 15 години і з 17 години до 21-ї. Тут продавали і купували все, на першому поверсі дому можна було роздивитися товар, а в центральній залі підписати угоду.
За десять років, в 1840-х, специфіка київської контрактової ярмарки дещо змінилася: все менше підписувалося угод, зате товару купувалося все більше. Україна ставала центром виробництва цукру, а від так все більше і більше солоденького можна було придбати на ярмарці. У другі половині ХІХ століття обсяг ярмарочної торгівлі сягав ледь не мільйона рублів.
Читайте також: У тіні Хрещатика: вулиця Архітектора Городецького або Париж посеред Києва
Врятований війною
Однак уже на початку ХХ століття цікавіть до ярмарочної торгівлі почала поступово згасати. Але київські контракти мали величезне значення для міста, свого часу вони стали поштовхом до збільшення чисельності жителів і надійним джерелом доходу. Відмовлятися від переваг торгового міста керманичі Києва аж ні як не хотіли. Тому спробували вдатися до модернізації.
Було оголошено конкурс на будівництво нового Контрактового дому. Проект розробляло одразу троє архітекторів, за переказами, це сильно позначилося на якості. Кожен творець намагався внести щось від себе, тому зрештою вийшло посередньо и негарно.
Втім, незважаючи на архітектурну слабкість, новий 130-метровий у довжину Контрактовий дім таки хотіли будували. І вже навіть почали у 1915 році, але на заваді стала війна. А у 1917 році сталася Жовтнева революція, яка поставила крапку в історії Київських контрактів. Так закінчилася історія веселої і дуже прибуткові київської торгівлі. На згадку про неї ми маємо історичну назву «Контрактова площа» і чудовий старий Контрактовий будинок архітектора Андрія Меленського.