«Ювілейна теорія була частково політичною та частково історичною. Ідея відсвяткувати День Києва належала академіку Троньку (Петру Тимофійовичу), який в 1970-их роках був заступником голови ради міністрів УРСР. Для вченого це був дуже великий кар’єрний злет, відповідно, Тронько мав великий вплив як на партійну структуру, так і на виконавчу владу», – розповідає кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України. Олексій Комар.
До того часу з 1970-их обговорювалась ідея визначення Дня Києва для створення музею на Старокиївській горі. Порушували питання, як увіковічнити Десятинну церкву та язичницьке капище, знайдене Вікентієм Хвойкою на Старокиївській горі.
«Старт офіційної концепції відбувся після наради, на якій були присутні Тронько, молодий ще на той час археолог Петро Толочко і маститий московський академік Борис Рибаков. За спогадами Петра Толочко академік Тронько дуже хотів Києву 2000 років. І його цікавило, чи можуть археологи підтвердити знахідками концепцію. Москвич Рибаков був більш скептичним», – каже історик Олексій Комар.
Так, Рибаков вимагав, щоб історію Києва базували на знахідках ранньослов’янського часу, тобто 6-7 століття або 8-9 століття. Оскільки Рибаков не мав матеріалів для максимально пізнього датування, документи надав Петро Толочко.
«Толочко разом зі Стефанією Романівною Кілієвич розкопав на Старокиївській горі житло празької культури, датоване 6-им століттям н.е. Від цього віднайденого житла почалося відрахування скільки ж можна дати років стародавньому Києву», – пояснює появу радянського міфу історик.
Каже, відповідно до результатів розкопок, празька культура мала виникнути всередині або вкінці 5-го століття. І так, середину 5 ст. н.е. прийняли як рубіж відрахунку віку української столиці.
«Ювілейна теорія упускала історію існування міста в додавньоруський період. Так само, як малював літописець історію Київської Русі через існування якоїсь окремої династії, яка була раніше від руської династії Рюриковичів», – каже Комар.
Та додає – головним недоліком «ювілейної» теорії є її побудова на так званій стадіальності Маркса та Енгельса:
«За цією теорією на стадії феодалізації на тому етапі коли з’явилися перші слов’янські князі, повинні були обов’язково виникнути міста. Тому незалежно від того, який Київ мав статус – поселення чи міста, якщо він став центром князівства, де сидів князь, він автоматично ставав містом».
Однак згодом археологи виявили, що в Києві немає яскравих ювелірних та торгівельних знахідок 5-6 ст.н.е., на які мала б опиратися радянська ювілейна теорія, і є слабкі матеріали 7 ст.н.е. А той рів, який радянські фахівці прив’язали до періоду заснування Києва в 5 ст. н.е., з’явився коли князь Ігор відбивав печенігів у 9 ст. н.е. – тобто коли вже довго існувала Київська Русь та Київ зокрема як столиця. Таким чином, теорія 1982 року геть розвалилася:
«У 2005 році почався новий етап досліджень старокиївського плато, який був пов’язаний з ідеєю відродження Десятинної церкви. У 2007 році на ділянці, прилеглій до церкви, вдалося розкрити частину рову, зробити нормальний сучасний його розріз, зафіксувати сучасними методами всю стратеграфію, а матеріал передати науковому аналізу».
Історик розповідає, що за наявними нині даними, поселення на території сучасного Києва існували ще у добу палеоліту – близько 10 ст. до н.е. А от про торгівлю та ремесло, які є ознакою життєдіяльності міста, свідчать археологічні знахідки 9-10 ст. н.е.
Точну дату заснування Києва вчені поки не встановили. Як і не можливо поки порахувати кількість років української столиці. Історія земель, де нині простягається Київ, сягає понад 31 століття.
«Найдавніше поселення на території Києва – це Кирилівська стоянка доби палеоліту. На тих же Кирилівських висотах відомі поселення часів трипільської культури та пізнього етапу трипілля. В різних частинах Києва, наприклад, на Дарниці, ближче до Троєщини, на Пріорці була зібрана кераміка доби бронзи», – розповідає історик.
Варто нагадати, що за часів Київської Русі, коли на території, яку заселяють сучасні кияни, велося активне життя, на території Москви (яка намагалася створити власну історію появи Києва) були чагарники та непрохідні болота.
Аби дізнатися більше про історію Києва, читайте інші матеріали з серії “Київ від початків”:
- Жінки-слов’яни йшли з чоловіками у військо та керували домом
- За часів Київської Русі місто було центром торговельних шляхів та зростало з податків від перемоги
- Княгиня Ольга закопала живцем сватів від ворога та помстилася за чоловіка
- Вбивця християн та ідолопоклонник Володимир охрестився сам та освятив киян
- За часів Володимира Великого в столиці було 400 церков, а тонку емаль та кольчуги продавали в Європу
- Волинян розуміли, краще за новгородців – якими двома мовами писали у столиці за часів Київської Русі
- Засновник Москви, князь, якого отруїли кияни, Юрій Долгорукий помер 15 травня та похований під Лаврою
- За правління Ярослава Мудрого в столиці судили злочинців, а мешкало більше людей ніж у Лондоні та Гамбурзі
- Володимир Мономах зробив столицю містом великого паломництва, куди сходились найбагатші краю
- Українські депутати відвоювали православ’я у Польщі та заснували майбутню Києво-Могилянську академію
- Школи в Києві від Володимира Великого – освячені приміщення, унікальний однострій та вишкіл еліт
- Скільки років українській столиці?