Тоді помер польський король Жигимонт ІІІ, а старший син Володислав вважався його наступником. Однак за польською конституцією нового короля обирати потрібно було на сеймі. В цей же час українські депутати почали добиватися, щоб почали визнавати свою православну церкву та про її право мати свою ієрархію.
Поляки не хотіли погоджуватись, не спитавши спочатку Папу Римського. Але майбутній король Володислав умовив депутатів задовільнити потреби українців.
«Отже, було визнано православну церкву і православним українцям дозволено мати свою ієрархію. Київським митрополитом обрали архимандрита Києво-Печерської Лаври Петра Могилу, якого було освячено у Львові 1632 року», – розповідає Докудрама.
Михайло Грушевський про цю подію писав так:
«Кияни, духовенство, шляхта українська радісно вітали Могилу… В його особі святкували свою першу національну перемогу по стількох літах смутку, неволі і приниження».
За кошти Петра Могили були відреставровані Храм святої Софії, Велика лаврська церква, а також церква Михайлівського монастиря.
«Митрополит сприяв розвитку будівництва, мистецтва, книгодрукування. Написав кілька духовних книжок, серед яких Требник і Катехізис. Ще будучи архімандритом у Лаврі Петро послав своїм коштом кількох молодих хлопців навчатися закордон, а після їх повернення – поставив учителями у заснованій ним Лаврській школі».
У вересні 1632 року Лаврська школа була об’єднана з Київською братською школою і дістала назву Братської або Київської колегії. А Петро Могила став її ректором і опікуном. За його рахунок для дітей із бідних родин при колегії відкрили бурсу, де вони жили, навчались і харчувалися.
Аби зробити священиків борцями за православну віру Петро нікого не освячував, якщо той не провчиться рік, а то і більше в Київській колегії.
1 січня 1647 року Петро Могила помер. Перед смертю він відписав свою величезну бібліотеку, гроші та нерухомість Київській колегії. Згодом цей заклад перетворився на Вищу українську академію, яка пізніше на честь свого засновника Петра Могили стала називатися Києво-Могилянською академією.
«Києво-Могилянська академія була міцною обороною православної віри. Вона дала великих людей Україні».
Читайте інші публікації з циклу «Київ від початків» та дізнавайтесь про предків, які значно вплинули на життя столиці:
- Жінки-слов’яни йшли з чоловіками у військо та керували домом
- За часів Київської Русі місто було центром торговельних шляхів та зростало з податків від перемоги
- Княгиня Ольга закопала живцем сватів від ворога та помстилася за чоловіка
- Вбивця християн та ідолопоклонник Володимир охрестився сам та освятив киян
- За часів Володимира Великого в столиці було 400 церков, а тонку емаль та кольчуги продавали в Європу
- Волинян розуміли, краще за новгородців – якими двома мовами писали у столиці за часів Київської Русі
- Засновник Москви, князь, якого отруїли кияни, Юрій Долгорукий помер 15 травня та похований під Лаврою
- За правління Ярослава Мудрого в столиці судили злочинців, а мешкало більше людей ніж у Лондоні та Гамбурзі
- Київ від початків: Володимир Мономах зробив столицю містом великого паломництва, куди сходились найбагатші краю